Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Гордійчук С,О., Мельник Ю.М.
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником адвокатом ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, СГПП «Сонячне», співвідповідача ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності правочину, визнання договорів купівлі-продажу неукладеними.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено, що договір купівлі-продажу будівлі ангару від 05 лютого 2008 року між продавцем - сільськогосподарським приватним підприємством «Сонячне» та покупцем - ОСОБА_4 не є укладеним.
Встановлено факт неправомірності підписання акту прийому передачі будівлі ангару між продавцем - сільськогосподарським приватним підприємством «Сонячне» та покупцем - ОСОБА_4 від 05 лютого 2008 року.
В частині інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 47 грн. 69 коп. судових витрат.
Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали на нього апеляційні скарги.
На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_2 вказує, що під час розгляду справи ним було заявлено ряд клопотань, в тому числі і про забезпечення доказів, однак всупереч вимогам п.1,4 ч.3 ст.129 Конституції України суд заявлені клопотання не розглянув, іншу частину необґрунтовано відхилив.
Вказує, що ОСОБА_2 набув право власності на будівлю ангару у встановленому законом порядку, а ОСОБА_4 не набув права власності на будівлю ангару, так як СГПП «Сонячне» не було його власником, а тому не могло розпоряджатися ним, договір є неукладеним, а рішенням третейського суду вирішено питання, які непідвідомчі третейському суду. При цьому ОСОБА_4 був обізнаним про відсутність державної реєстрації права власності на будівлю ангару, повинен був знати про наявність перешкод у вчиненні правочинів. Також він знав про належність даної будівлі ОСОБА_2 За зазначених обставин вважає, що суд дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині оскарженні третейської угоди. Вважає, що третейська угода від 03.03.2008 року в силу вимог ст.215, 228 ЦК України не відповідає вимогам закону, порушує публічний порядок та є нікчемною.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що суд не взяв до уваги той факт, що рішення третейського суду не скасовано і не оспорено, а отже право власності набуто ним не забороненим станом на 2008 рік способом. Вважає, що суд першої інстанції без скасування Рішення третейського суду вирішив питання про право власності, яке поки ще рахується за ОСОБА_4, адже не скасоване в органах реєстраційної служби.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_2, подана його представником адвокатом ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 29 лютого 2000р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України та ОСОБА_2, останній придбав об"єкт незавершеного будівництва - склад для кормів, в с. Карпилівка, Рокитнівського району Рівненської області.( а.с. 39).
Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований за № 421.
Станом на 2000р. обов"язкова державна реєстрація вказаних договорів не передбачалася, а тому ОСОБА_2 набув права власності на вказаний об"єкт з моменту укладення нотаріально посвідченого вище вказаного договору купівлі - продажу.
25 грудня 2007р. Карпилівською сільською радою за Рішенням № 156 цьому об"єкту присвоєно адресу АДРЕСА_1.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що договори від 05 лютого та 03 березня 2008р. між СПП „Сонячне" як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем про продаж спірного складу останньому не відповідають вимогам ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, оскільки СПП „Сонячне" не було його власником, не мало правовстановлюючих документів на нього, а отже і не набуло права на його відчуження.
Такі договори порушують законне право власності ОСОБА_2, а тому його вимоги в цій частині підлягають задоволенню
За наведених обставин підлягає визнанню недійсною і третейська угода від 03 березня 2008р. між СПП „Сонячне" та ОСОБА_4 про передачу спору щодо визнання дійсною угоди від 05 лютого 2008р. та визнання за ОСОБА_4 права власності на будівлю ангару по АДРЕСА_1 на розгляд постійно діючого третейського суду при Універсальній біржі „України - Західна", оскільки такий спір стосується майна, власником якого є ОСОБА_2 і який до участі у розгляді вказаної справи притягнутий не був.
Судом встановлено, що склад для кормів, який придбав ОСОБА_2 і будівля ангару, як вказано в рішенні третейського суду від 09 квітня 2008р. є одне і теж приміщення, оскільки знаходиться за одною адресую, має одні і ті ж розміри і іншого приміщення за вказаною адресою не існує.
Враховуючи викладене, у відповідності до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № ( від 06.11.2006р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд першої інстанції правильно визнав договір купівлі - продажу від 05 лютого 2008р. та 03 березня 2008р. неукладеними, оскільки вони нотаріально не посвідчені і не пройшли державної реєстрації.
З таким способом захисту, що обраний позивачем погоджується і колегія суддів виходячи з того, що ст. 16 ЦК України, яка передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів особи не є вичерпною.
Крім того, обрання особою ефективного способу захисту своїх порушених або невизнаних прав на свій погляд передбачене і Загальною декларації про права людини, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948р, яка в ст. 17 передбачає забезпечення такого права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950р.
За наведених обставин, визначений ОСОБА_2 такий спосіб захисту як визнання угод неукладеними не суперечить чинному законодавству та нормам Міжнародного права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції у відповідності до правил ст. 309 ЦПК України в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні договору купівлі-продажу від 03 березня 2008 року неукладеним та в частині відмови у визнанні третейської угоди від 03 березня 2008 року недійсною підлягає скасуванню, з постановленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
З огляду на встановлені обставини по справі, їх докази, апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки реєстрація за ним права власності на спірну будівлю на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Універсальній біржі „України - Західна" від 09 квітня 2008р. відбулася з порушенням ст. 658 ЦК України, оскільки право продажу товару належить його власникові, яким СПП „Сонячне" не було.
Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником адвокатом ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду 11 листопада 2013р. в частині відмови ОСОБА_2 у визнанні договору купівлі продажу від 03 березня 2008р. неукладеним та в частині відмови у визнанні третейської угоди від 03 березня 2008р. недійсною скасувати та в цій частині постановити нове рішення яким:
Частину другу рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2013 року викласти в такій редакції:
Встановити, що договір купівлі - продажу будівлі ангару від 05 лютого 2008р. та від 03 березня 2008р. між продавцем - сільськогосподарським приватним підприємством „Сонячне" та покупцем - ОСОБА_4 є не укладеним.
Визнати недійсною третейську угоду від 03 березня 2008р. між сільськогосподарським підприємством „Сонячне" та ОСОБА_4.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: С.П.Ковалевич
Судді: С.О.Гордійчук
Ю.М.Мельник