ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.06.2006 року Справа № 11/9б
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Семендяєва І.В.
секретар
судового засідання Сідорова О.А.
та за участю
представників сторін:
від кредиторів представники кредиторів до судового
засідання не прибули;
від боржника Клименко М.А., довіреність №17/04-11/9б,
представник за довіреністю від
ліквідатора Мамрукова О.А.
та за участю Тітов О.М., довіреність №24, від 08.06.06,
представник за довіреністю від
Луганського обласного відділу з питань
банкрутства;
розглянувши
апеляційну скаргу Луганського обласного відділу з
питань банкрутства, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 11.04.06
по справі №11/9б (суддя Кривохижа Т.Г.)
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комфорт –ЛТД”,
м.Луганськ
до боржника: Державного відкритого акціонерного
товариства „Ремонтно –механічний
завод”, м.Лисичанськ Луганської області
про банкрутство
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Луганської області від 11.04.06 боржника ДВАТ „Ремонтно –механічний завод”, м.Лисичанськ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мамрукова О.А. і зобов”язано останнього здійснити ліквідаційну процедуру з урахуванням приписів ст.ст. 1; 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.01 №2864 –Ш , а також зобов”язано визначитись з питань щодо необхідності створення ліквідаційної комісії, зобов”язано здійснити інші дії, що передбачені ліквідаційною процедурою; здійснено заміну кредитора по справі –ЗАТ „Фонд”, м.Луганськ його правонаступником ТОВ „ГІФТ”, м.Луганськ.
Луганський обласний відділ з питань банкрутства ( учасник процедури банкрутства по даній справі) не погодився із постановою господарського суду Луганської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати пункти „2” і „3” резолютивної частини постанови господарського суду Луганської області від 11.04.06 по справі №11/9б, зупинивши провадження у справі.
Скаржник мотивує тим, що суд першої інстанції порушив Закон України „ Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, оскільки не мав права на прийняття постанови про визнання боржника –банкрутом.
Листом від 08.06.06 №1291 скаржник уточнив свої вимоги за апеляційною скаргою і просить скасувати оскаржувану постанову повністю.
Боржник відзивом від 07.06.06 просить Луганський апеляційний господарський суд залишити скаргу без задоволення, постанову господарського суду Луганської області без змін.
Приймаючи до уваги, що скаржник не подав апеляційному господарському суду докази надіслання уточнень своїх вимог за апеляційною скаргою, судова колегія не може прийняти їх до уваги.
Разом із тим, враховуючи положення статті 101 ГПК України апеляційний суд не є зв’язаним із доводами апеляційної скарги і переглядає справу в цілому. Враховуючи категорію справи –банкрутство, в цілому переглядається етап процедури банкрутства, що підпадає під дію оскаржуваною постанови.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.06 по справі №11/9б для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділу з питань банкрутства на постанову господарського суду Луганської області від 11.04.06 призначено судову колегію у складі: Медуниця О.Є. –суддя –головуючий, Баннова Т.М. –суддя, Бойченко К.І. –суддя.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.06.06 по справі №11/9б для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділу з питань банкрутства у зв”язку з відпусткою судді Бойченка К.І. здійснено заміну у складі колегії по слуханню справи. Виключено зі складу колегії по розгляду апеляційної скарги по справі №11/9 суддю Бойченко К.І., введено до складу колегії суддю Семендяєву І.В.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.03.00 порушено справу про банкрутство.
Ухвалою від 14.08.00 затверджено реєстр вимог кредиторів у складі:
- ВАТ „Луганськобленерго” в особі Лисичанських електричних мереж у розмірі 117999 грн. 37 коп.;
- Лисичанського державного склозаводу „Пролетарій” корпорації „Укрбудматеріали” у розмірі 2868 грн. 76 коп.;
- Державної податкової інспекції у м.Лисичанську у розмірі 210465 грн. 12 коп. податкової заборгованості;
- Закритого акціонерного товариства „Фонд” у розмірі 196623 грн. 62 коп.;
- Лисичанського міського відділу Луганського обласного управління пенсійного фонду України у розмірі 1073153 грн. 17 коп. заборгованості по внесках та сплаті санкцій до цільового державного фонду;
- ухвалою від 14.08.00 №11/9б суд вніс зміни до реєстру вимог кредиторів щодо розміру грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ „Комфорт –ЛТД”, м.Луганськ.
10.04.01 по справі №11/9б відкрито процедуру санації боржника строком на 12 місяців.
25.06.01 затверджено план санації боржника за участю інвестора.
07.04.06 керуючим санацією подано суду першої інстанції клопотання про припинення процедури санації боржника на підставі рішення комітету кредиторів та про визнання боржника –банкрутом.
Керуючим санацією подано суду протокол №28 від 06.04.06 із рішенням комітету кредиторів про звернення до суду із клопотанням про визнання ДВАТ „Лисичанський ремонтно –механічний завод” банкрутом.
Державна частка у статутному фонді боржника становить 100%.
Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна №2864-Ш від 29.11.01 встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств..., у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (ст. 1 даного закону).
Відповідно до статті 2 Закону України під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.
До об”єктів нерухомого майна слід відносити майно, пов”язане із землею –будівлі, споруди, квартири, тощо.
До інших засобів виробництва слід відносити лише ті майнові активи, які обліковують як необоротні, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”. Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковується як оборотні активи.
Мораторій поширюється також на відчуження шляхом продажу майна в процесі провадження зі справи про банкрутство, визначеного статтями 22-26;30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .
Крім того прийняття постанови про визнання боржника банкрутом є рішенням суду про примусову реалізацію його майна.
Отже господарський суд Луганської області не мав права на прийняття постанови про визнання боржника по даній справі –банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до закінчення дії мораторію.
Оскільки комітет кредиторів прийняв рішення про звернення до господарство суду Луганської області з клопотанням про визнання боржника –банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у процедурі санації, місцевий господарський суд повинен був зупинити провадження у справі про банкрутство на підставі частини 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , ст. 79 ГПК України.
Таким чином вимоги скаржника за апеляційною скаргою є обґрунтованими.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду не погоджується із доводами боржника стосовно того, що оскільки майно, яке залишилось у боржника за результатами процедури санації:
1) Будівля столової (Літера А –1) загальною площею 487,17 кв.м.;
2) Прохідна (Літера Б –1) загальною площею 30,33 кв.м.;
3) Огорожа –18,55м.
не є основними засобами виробництва, то, робить висновок боржник, постанова суду є законною і обгрунтованою.
Закон України „Про примусову реалізацію майна” забороняє відчуження нерухомого майна, а значить і будівель, споруд, які зазначив боржник у своєму відзиві.
Судом першої інстанції не зроблено аналіз чи є дане майно таким, що не задіяне в процесі виробництва.
Рішення про банкрутство прийнято без аналізу звіту керуючого санацією про результати і наслідки санації.
Звіт, розглянутий комітетом кредиторів не було представлено суду в порядку передбаченому п.7 ст. 21 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
На підставі викладеного судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Луганського обласного відділу з питань банкрутства підлягає задоволенню частково.
Пункти 1,2,3 постанови господарського суду Луганської області від 11.04.06 підлягає скасуванню.
Рішення суду щодо заміни кредитора його правонаступником (п.4 постанови) залишається без змін.
Враховуючи, що апеляційна інстанція не є судом, що здійснює процедуру банкрутства, вимоги про зупинення провадження у справі не можуть бути задоволені.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ст.104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділу з питань банкрутства м.Луганськ №1062 від 27.04.06 на постанову господарського суду Луганської області від 11.04.06 по справі №11/9б задовольнити частково.
2. Пункти 1,2,3 постанови господарського суду Луганської області від 11.04.06 по справі №11/9б скасувати.
3. Справу 11/9б надіслати на розгляд господарському суду Луганської області.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є.Медуниця
Суддя Т.М.Баннова
Суддя І.В.Семендяєва
Помічник судді С.О.Шинкарюк