№ справи:103/3210/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.

№ провадження:22-ц/190/304/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Онищенко Т.С.,

суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.,

при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» про визнання дій незаконними, відновлення становища, яке існувало до порушення, покладення зобов'язань, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 08.11.2013, -

в с т а н о в и л а :

Позивач - ОСОБА_6 22.06.2013 (відправлено поштою) звернулася до суду з даним позовом та з урахуванням наданих у подальшому уточнень просила: зобов'язати відповідача визнати дійсним акт-претензію від 16.06.2012 про ухилення від постановки пломби на водяний лічильник і стягнення плати за показниками лічильнику; визнати незаконними дії відповідача щодо відмови опломбувати її лічильник на водяному вузлі, а замість цього встановлення так званого «контрольного» лічильнику на протилежній стороні вулиці від будинку з зазначенням, що це її новий прилад обліку, і призначенням її відповідальною за цей прилад обліку; визнати, що відповідач порушив її права власника будинку і споживача води по АДРЕСА_1, коли відмовився пломбувати її лічильник на водяному вузлі, а замість цього встановив так званий «контрольний» лічильник в іншому домоволодінні по АДРЕСА_2, призначивши її відповідальною за цей прилад обліку; визнати, що водяний лічильник, установлений працівниками відповідача по АДРЕСА_2 для обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1, встановлено з порушенням закону і зобов'язати водоканал здійснити демонтаж цього лічильнику; відновити положення, яке існувало до порушення закону зі сторони працівників відповідача, і зобов'язати відповідача прийняти в експлуатацію лічильник (опломбувати), який раніше був встановлений за рішенням суду на розподільному вузлі домоволодіння по АДРЕСА_1, та стягувати з неї плату згідно показників лічильнику; зобов'язати відповідача списати грошові кошти в сумі 688,30 грн., які числяться на особовому рахунку НОМЕР_1 за нею, як безпідставний борг за воду; визнати, що працівники відповідача своїми діями при виконанні робіт з браком по установці лічильника, що призвело до затоплення її будинку, завдали їй моральну шкоду; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн.; зняти пломби зі встановлених приладів обліку домоволодінь працівників водоканалу і встановити контрольні водяні лічильники наступним працівникам водоканалу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з щомісячним зняттям показань приладу обліку, який потрібно опломбувати, у тому числі її особистою пломбою. Здійснити установку цих контрольних лічильників на протилежній стороні вулиці від будинків цих працівників водоканалу під 100 кілограмовим люком і зобов'язати останніх забезпечити цілодобову охорону лічильників і доступ до них. Відносно вказаних працівників скласти акт зняття приладу обліку води від 05.10.2012 (як це зробили їй) і нарахувати їм заборгованість по платі за воду на підставі цього акту по цей час, як це зробили відносно неї /арк. с. 1-3, 14-20, 80-88/.

Свої вимоги позивач - ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що вона є споживачем послуг водопостачання на підставі договору. На рекомендацію працівника відповідача провела повірку свого лічильника та купила новий, який відповідач відмовився опломбовувати, запідозривши обставини крадіжки води, при цьому не розглянувши її претензію. За межами її домоволодіння по АДРЕСА_1, в іншому домоволодінні по АДРЕСА_2, на протилежній стороні вулиці відповідач встановив контрольний лічильник під 100 кілограмовим люком, зобов'язавши її забезпечити цілісність вказаного засобу обліку. Крім того, відповідач повідомив її про наявну заборгованість. На неодноразові її звернення відповідач відповідає відписками. Після проведення робіт по встановленню лічильника з браком відповідач спричинив затоплення її будинку, у зв'язку з чим їй завдана моральна шкода, розмір якої вона оцінює в 10000 грн.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 08.11.2013 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» /арк. с. 136-137/.

Не погодившись частково з даним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про часткове задоволення позову (в частині вимог про визнання, що відповідач порушив її права власника будинку і споживача води по АДРЕСА_1, коли відмовився пломбувати її лічильник на водяному вузлі, а замість цього встановив так званий «контрольний» лічильник в іншому домоволодінні по АДРЕСА_2, призначивши її відповідальною за цей прилад обліку; визнання, що водяний лічильник, установлений працівниками відповідача по АДРЕСА_2 для обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1, встановлено з порушенням закону і зобов'язання водоканалу здійснити демонтаж цього лічильнику; відновлення положення, яке існувало до порушення закону зі сторони працівників відповідача, і зобов'язання відповідача прийняти в експлуатацію лічильник /опломбувати/, який раніше був встановлений за рішенням суду на розподільному вузлі домоволодіння по АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача списати грошові кошти в сумі 688,30 грн., які числяться на особовому рахунку НОМЕР_1 за нею, як борг за воду), посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права /арк. с. 143-151/.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2006 між позивачем, як споживачем, і Бахчисарайським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, як виконавцем, укладено Договір про надання населенню, що проживають у власних житлових будинках, послуг по водопостачанню і водовідведенню на території АР Крим, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати споживачеві та членам її сім'ї, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, надати послуги з водопостачання і водовідведення /арк. с. 5-6/.

18.06.2013 позивач звернулась на адресу відповідача з заявою про надання дозволу опломбувати водяний лічильник за адресою: АДРЕСА_1 /арк. с. 8/.

19.06.2013 позивач звернулась на адресу відповідача з актом-претензією стосовно опломбування водяного лічильнику по АДРЕСА_1 і стягнення плати за воду згідно показників лічильника та книжки абонента, у зв'язку з чим просила працівників відповідача з'явитися для встановлення водяного лічильнику за вказаною адресою 19.06.2013 о 10-00 год., або 20.06.2013 о 10-00 год., чи 21.06.2013 о 10-00 год. /арк. с. 9-10/.

20.06.2013 представниками Бахчисарайської філії КРП «Вода Криму» у присутності позивача перевірено порядок водокористування ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 за її заявою і актом-претензією, що складено відповідний акт, в якому зафіксовано, що в результаті перевірки встановлено, що прилад обліку води встановлено в цокольній частині житлового будинку на відстані 25 метрів від точки врізання. Після проведення повірки приладу обліку (виведений із експлуатації за актом від 05.10.2012) абоненту було запропоновано провести його установлення на точці врізання (в колодязі), але абонент відмовився. Прийнято рішення встановити контрольний прилад обліку води в колодязі, на водопровідному вводі /арк. с. 23/.

02.07.2013 представниками Бахчисарайської філії КРП «Вода Криму» у відсутності позивача по АДРЕСА_1 встановлено і опломбовано контрольний прилад обліку холодної води з проведенням фото-фіксації показників, про складено відповідний акт /арк. с. 22/.

08.07.2013 відповідач направив на адресу позивача цінним листом для відома і ознайомлення два вказаних акта (від 20.06.2013 і 02.07.2013), у зв'язку з відмовою в ознайомленні з актом обстеження, проведеного 20.6.2013, та у зв'язку з відмовою бути присутньою при проведенні опломбування контрольного прибору обліку води, встановленого у водопровідному колодязі на вводі у водопровідну лінію, що йде до домоволодіння по АДРЕСА_1 /арк. с. 21/.

16.07.2013 позивач знов звернулася на адресу відповідача з заявою про опломбування її водяного лічильника /арк. с. 24-25/.

19.07.2013 відповідачем на адресу позивача направлено письмову відповідь з роз'ясненнями положень чинного законодавства щодо законності дій працівників Бахчисарайської філії КРП «Вода Криму» по установці контрольного приладу обліку холодної води і вимог про встановлення приладу обліку в місці передачі послуги від однієї особи до іншої в точці розмежування балансової належності мереж /арк. с. 27-28/.

Між сторонами виник спір з приводу визначення місця встановлення засобу обліку холодної води, при цьому позивач наполягає на його встановленні в підвалі свого домоволодіння, а відповідач наполягає на його встановленні в місці передачі послуги від виконавця до споживача, як того вимагають вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.04.2005 (далі - Правила).

Вимогами пункту 9 цих Правил встановлено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

З матеріалів справи вбачається, що місце приєднання мережі водопостачання позивача до системи центрального водопостачання (водопровідний ввід), тобто місце передачі послуги від виконавця до споживача, розташовано на протилежній частині АДРЕСА_1, оскільки центральна магістраль водопостачання будинку позивача проходить вздовж вулиці Якутська ближче до парної сторони вулиці.

Представниками відповідача засіб обліку холодної води, яку споживає позивач та члени її сім'ї, був встановлений та опломбований в колодязі біля будинку №16, тобто в точці розподілу холодної води від центральної мережі до системи позивача /арк. с. 132/.

Позивач не погодилася з встановленням лічильника холодної води на протилежній стороні вулиці, на якій вона проживає, у зв'язку із чим між сторонами почалося листування з питань місця встановлення лічильника холодної води.

Відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вимогами пунктів 5.2-5.3, 5.6-5.7 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.

Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм.

Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника.

До початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку.

Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін.

Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника.

Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позовних вимог в частині: визнання, що відповідач порушив її права власника будинку і споживача води по АДРЕСА_1, коли відмовився пломбувати її лічильник на водяному вузлі, а замість цього встановив так званий «контрольний» лічильник в іншому домоволодінні по АДРЕСА_2, призначивши її відповідальною за цей прилад обліку; визнання, що водяний лічильник, установлений працівниками відповідача по АДРЕСА_2 для обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1, встановлено з порушенням закону і зобов'язання водоканалу здійснити демонтаж цього лічильнику, у зв'язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, як такі що не засновані на вищевказаних вимогах закону.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо встановлення засобу обліку води безпосередньо в підвалі домоволодіння позивача, необґрунтовані, а посилання на таке розташування попереднього засобу обліку води не є правовою підставою для задоволення вимог в цій частині. Якщо позивач бажає користуватися системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, то вона не позбавлена можливості обладнати вузол обліку водопостачання, відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині вимог про покладення на відповідача зобов'язань щодо списання грошових зобов'язань в сумі 688,30 грн. 30 коп., як необґрунтовані, виходячи з наступного.

Положеннями статей 3, 11, 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - є передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Облік заборгованості осіб за послуги по водопостачанню і водовідведенню, який здійснюється працівниками відповідача, що діють як посадові особи і на підставі відповідних положень чинного законодавства, не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити наявну заборгованість, що є різновидом претензії, зобов'язання списати заборгованість не встановлено чинним законодавством в якості способу захисту прав.

Доводів щодо інших позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, апеляційна скарга не містить, у зв'язку з чим колегія суддів в їх обговорення не вступає.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 08.11.2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: