Справа № 2-а-660-2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2008 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Бондаренко В.М.
при секретарі Троян В.Б.
за участю позивача ОСОБА_1.
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю представника відповідача Міщенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення коштів на оздоровлення, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У грудні 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом яким просив ухвалити рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на його користь несплачену суму на оздоровлення за період 2003-2005, 2007 років у розмірі 6230, 00 гривень. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що він є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії і перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати та становить: у 2003 році 237, 00 гривні, у 2004 році 237 гривні; у 2005 році 332 гривні; у 2007 році 440 гривень. Однак відповідач майже нічого позивачеві не сплачував і на теперішній час несплачена сума на оздоровлення за період 2003-2005, 2007 років складає 6230, 00 гривень. Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать вимогам Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Конституції України. Тому він вимушений звернутися до суду.
У судовому засіданні позивач уточнив заявлені позовні вимоги і просив ухвалити рішення, яким стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на його користь несплачену суму на оздоровлення за період 2003-2005, 2007 років у розмірі 6040, 30 гривень, посилаючись на підстави, зазначені у позові.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги позивача та додав, що конкретні розміри щорічних виплат на оздоровлення передбачені
постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року і № 526 від 12.07.2005 року, взагалі не повинні братися до уваги, оскільки вказані постанови суперечать вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і є такими, що порушують конституційні права позивача на здоров'я і належний соціальний захист, крім того, вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, а тому у разі колізії між нормами вказаних постанов та нормами Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягають положення останнього.
Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала та пояснила, що Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в свої діях керується положеннями Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року та
постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року і № 562 від 12.07.2005 року, які визначають розмір щорічних виплатна оздоровлення. Так, дійсно, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу передбачені виплати, держава зобов'язується відшкодувати шкоду за пошкоджене здоров'я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Але в заключних положеннях Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року зазначено, що роз»яснення порядку застосування цього закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, усіма суб»єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були затверджені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення. Постановою Кабінету Міністрів від 12.07.2005 року за № 562, встановлені нові розміри щомісячної допомоги на оздоровлення. Також відповідно до заключних положень Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно п.п. 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов»язання та проводять видатки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Тому будь які зобов»язання, взяті фізичними та юридичними особами, за кошти державного бюджету України, без відповідних
бюджетних асигнувань, або з перевищенням повноважень, встановленим цим кодексом та Законом України «Про державний бюджет України» не вважаються бюджетними зобов»язаннями. Таким чином, позивач одержував щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 21 грн. 50 коп. у 2003 році, у розмірі 21 грн. 50 коп. у 2004 році, 26 грн. 70 когі. у 2005 році, 120 грн. у 2007 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Тому, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії і перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 ст. 28 Закону №796-XII) і становить: у 2003-2004 роках 237 грн.; з 01 вересня 2005 року 332 грн.; з 01 липня 2007 року 440 грн.
Враховуюче викладене, а також те, що ні Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007 у таких розмірах;
Розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2003 року становив 237 грн., таким чином; 237 грн. х5 = 1185 грн. З урахуванням отриманої позивачем суми 21 грн. 50 коп., щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік становить: 1185 грн. -21 грн. 50 коп. = 1163 грн. 50 коп.
Розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2004 року становив 237 грн., таким чином: 237 грн. х5 = 1185 грн. З урахуванням отриманої позивачем суми 21 грн. 50 коп., щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік становить: 1185 грн. - 21 грн. 50 коп. = 1163 грн. 50 коп.
Розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2005 року становив 332 грн., таким чином: 332 грн. х5 = 1660 грн. З урахуванням отриманої позивачем суми 26 грн. 70 коп., щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік становить: 1660 грн. -26 грн. 70 коп. = 1633 грн. 30 коп.
Розмір мінімальної заробітної плати з 01 липня 2007 року становив 440 грн., таким чином: 440 грн. х5 = 2200 грн. З урахуванням отриманої позивачем суми 120 грн.., щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік становить: 2200 грн.-120 грн = 2080 грн.
Законами України „Про державний бюджет України на 2003 рік", „Про державний бюджет України на 2004 рік", „Про державний бюджет України на 2005 рік", „Про державний бюджет України на 2007 рік будь яких обмежень щодо застосування розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не встановлено.
Враховуючи це, сума допомоги на оздоровлення за період 2003-2005, 2007 років складає 6040 грн. 30 коп., із такого розрахунку: 1163 грн. 50 коп. + 1163 грн. 50 коп. + 1633 грн. 30 коп. + 2080 грн. = 6040 грн. 30 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для повного задоволення вимог позивача.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідач звільнений від сплати державного мита.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, з відповідача суд стягує витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 01 грн. 50 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. З, 16, ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 2, 6, 9, 11, 69, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення коштів на оздоровлення задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (вул. Радянська, 53-а м. Павлоград, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_1 невиплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за період часу 2003-2005, 2007 років у розмірі 6040 (шість тисяч сорок ) гривень 30 коп.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Павлоградському районі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (вул. Радянська, 53-а м. Павлоград, Дніпропетровська область) на користь державного бюджету Павлоградського району Дніпропетровської області на р/р 31210259700211 код ЄДРПОУ 24237474 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 01 (одна) грн. 50 (п'ятдесят) коп.
постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.