Справа №  22ц- 2876/2007р.                                                   Головуючий по 1 -й ін-т.

Чернюк В.Д. Суддя-доповідач : Абрамов П.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2007 року.                                                                                         м.  Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:   Абрамова П.С.

Суддів : Гальонкіна С. А.   Бондаревської С. М.

При секретарі: Буряк С. М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.    Полтаві цивільну справу  за апеляційною скаргою   ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 жовтня 2007 року

у справі за позовом   ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,  неповнолітніх ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про виселення з квартири і зняття з реєстраційного обліку

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу недійсним.

Колегія суддів ,  заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду

ВСТАНОВИЛА

В серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом,  зазначала,  що   11.11.2002 року вона   купила у відповідача за 2153 грн. квартиру АДРЕСА_1 однак відповідач разом із своєю сім'єю не бажає звільнити квартиру,  та чинить їй перешкоди у користуванні власністю.

Прохала виселити відповідача з належної їй на праві власності квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.

В жовтні 2005року   відповідач ОСОБА_1звернувся до суду з зустрічним позовом,  уточнивши правові підстави в   травні 2006 року ,  вказавши,    що договір вони уклали фіктивно,  що по суті ніхто з них не збирався його виконувати ,  крім того він не має у власності іншого житла,  має на утриманні неповнолітнього сина.

Прохав визнати даний договір      недійсним    оскільки він є фіктивним ( мнима угода).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Так ,  рішенням   Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2006 року  позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені. Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Полтавської області   від 9 жовтня 2006 року вказане рішення суду було скасовано та постановлено нове рішення яким позовні вимоги   ОСОБА_2були задоволені,  а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1було відмовлено.

Ухвалою   колегії суддів судової палати у   цивільних справах Верховного Суду України   від 23 травня 2007 року постановлені судові рішення були скасовані,  а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Останнім рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 жовтня 2007 року   позовні вимоги ОСОБА_2  задоволено. Виселено з квартир АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_4 та неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4  та знято їх з реєстрації.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

В апеляційній скарзіОСОБА_1прохає рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог,  вказував на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постановленого судового рішення колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог  ст. 58 ЦК УРСР(1963 року) яка діяла на час вчинення ос пореної угоди суд постановлює рішення про визнання оспореної угоди недійсною коли буде встановлено ,  що ця угода була мнимою ,  укладена лише про людське око,  без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 3   від,  28.04.1978 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»

13. Роз'яснити судам,  що мнима угода,  тобто угода,  укладена про людське око,  без наміру створити юридичні наслідки,  є в силу ч.1  ст. 58 ЦК недійсною,  незалежно від мети її укладення.

Оскільки сторони ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли,  суд у таких випадках постановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1суд першої інстанції прийшов до висновку,  про недоведеність позивачем факту укладення мнимої угоди.

Однак вказаний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на доказах наданих сторонами та обставинах справи.

З матеріалів справи вбачається ,  що ОСОБА_1 придбав спірну квартирую листопада 2000 року у гр. ОСОБА_5 за  4675 грн.

1 листопада 2002 року   він продав цю квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2за 2153 грн.

Обґрунтовуючи мнимість укладеної угодиОСОБА_1вказав,  що  з покупцем він перебуває у родинних відносинах,  тому він їй довіряв,  та домовився   з нею укласти мниму угоду в зв'язку з сімейними проблемами.

Як на час  укладення договору купівлі продажу так і на даний час в ОСОБА_1відсутнє будь яке інше житло . Він    має сімю та неповнолітніх дітей.

В 2003 році,  через декілька місяців після укладення угоди ОСОБА_1

звертався до суду   з позовом про визнання цієї угоди недійсною,  про що

свідчить ухвала   Миргородського міського суду від 24 грудня 2003 року(

справа №2-1238/2003 року).                                   

Також в матеріалах справи відсутні будь які дані про виконання сторонами   умов угоди в частині обов'язку ОСОБА_1передати квартиру,  а ОСОБА_2оплатити ЇЇ вартість.

На зазначені вище обставини суд першої інстанції уваги не звернув ,  а зробив висновок лише ґрунтуючись на тих обставинах,  що ОСОБА_2 зареєструвала   за собою право власності на спірну квартиру.   Однак,  факт перереєстрації права власності на квартиру  який мав місце після угоди купівлі продажу не спростовує  доводи позивача   про мнимість угоди на час її укладення.

З врахуванням вищевикладених обставин колегія суддів    приходить до висновку про скасування рішення суду та постановления у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись  ст.  309 ч.1 п.3,  316 ЦПК України колегія суддів , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу скаргою   ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 жовтня 2007 року скасувати.

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним  договір купівлі продажу   квартири АДРЕСА_1 від 11 листопада 2002 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Повернути сторони в первісний стан ,  визнавши право власності на цю квартиру за ОСОБА_1

В задоволеннГ позовних вимог   ОСОБА_2відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2    на користь ОСОБА_1сплачене державне мито в сумі   17 грн. та на користь держави   34 грн. державного мито.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України в двохмісячний строк.