РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 104/2072/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

РІШЕННЯ

"23" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

СуддівБілоусової В.В. Любобратцевої Н.І.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Зеленогірськ» до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у серпні 2013 року приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма» Зеленогірськ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №603/3.

Вимоги мотивовані тим, що 08.12.2008 року приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма» Зеленогірськ» та ОСОБА_6 уклали договір №603/3 оренди земельної ділянки, за яким відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 3,1700 га кадастровий №0120782500:11:001:1049 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачу на підставі державного акту ЯД №627906 на право приватної власності на земельну ділянку. Зазначений договір зареєстрований в державному реєстрі земель 19.04.2012 року, про що відділом держкомзему в Білогірському районі АР Крим зроблено запис №012070004001111.

Відповідно до п. 3.2. договору його укладено на строк 5 років, перебіг якого починається з 08.12.2008 року та закінчується 07.12.2013 року. Проте, в пункті 10.1 зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Тобто зазначені пункти договору знаходяться в колізії, оскільки по різному вирішуються питання обчислення строку дії договору, який за пунктом 3.2. пов'язується з певною датою, а за пунктом 10.1 - подією (державною реєстрацією). Таким чином, позивач вважає, що п'ятирічний строк дії договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №603/3 слід обчисляти з дати його державної реєстрації, тобто 19.04.2012 року в державному реєстрі земель, а не з дати підписання - 08.12.2008року, оскільки за законодавством, яке діяло на час погодження сторонами усіх істотних умов договору та проведення його державної реєстрації така реєстрація була необхідним елементом форми відповідного правочину, без чого він не вважається укладеним і не набуває чинності. Отже, останнім днем дії укладеного сторонами договору позивач вважає 20.04.2017 року, оскільки відповідно до встановлених ст. 253, ч.1 ст. 254 ЦК України правил обчислення строків, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку. У зв'язку з цим, позивач просить витлумачити (розуміти) пункт 3.2 укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма» Зеленогірськ» та ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №603/3, зареєстрованого Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 19.04.2012 року під №012070004001111, так, що п'ятирічний строк дії цього договору починається з 20.04.2012 року і закінчується 20.04.2017 року.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року позов задоволений.

Витлумачено пункт 3.2 укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма» Зеленогірськ» та ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 року №603/3, зареєстрованого Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 19.04.2012 року під №012070004001111, так, що п'ятирічний строк дії цього договору починається з 20.04.2012 року і закінчується 20.04.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма» Зеленогірськ» судовий збір у розмірі 114, 70 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме витлумачити пункт 3.2 Договору оренди земельної ділянки, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма» Зеленогірськ» та ОСОБА_6 08.12.2008 року №603/3, зареєстрованого Відділом Держкомзему в Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 19.04.2012 року під №012070004001111, визначивши, що останнім днем дії Договору, є визначена у п. 3.2 дата 07 грудня 2013 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд формально посилаючись на ст. 213 ЦК України, не дотримався її вимог, внаслідок чого не зробив правового аналізу умов договору у відповідності з діючим на час укладання договору законодавством. Зокрема апелянт зазначає, що у п. 3.2 Договору чітко вказано кінцевий строк дії договору. Аналіз редакції цього договору свідчить про те, що за волевиявленням сторін (в першу чергу орендаря) на час укладання договору період його дії був обмежений кінцевою датою 07.12.2013 року, а не певною подією. За таких обставин, продовження дії договору поза межами цього строку можливо тільки за узгодженням сторін.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відносно договорів оренди землі законодавством встановлений спеціальний порядок набрання ним чинності - з моменту його державної реєстрації, тому з дати державної реєстрації слід рахувати п'ятирічний строк дії Договору оренди, а саме з 20 квітня 2012 року по 20 квітня 2017 року. Визначення в Договорі інших умов, передбачених його пунктом 3.2., коли дата підписання і державної реєстрації договору не збігаються у часі, суперечить загальному правилу, встановленому статтею 18 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що суд неповно і неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за Договором оренди земельної ділянки №603/3 від 08 грудня 2008 року, укладеного між позивачем - Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ», як орендарем, та відповідачем ОСОБА_6, як орендодавцем, останній передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зеленогірської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки №0120782500:11:001:1049, загальною площею 3, 1700 га. Зазначена земельна ділянка належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №627906.

Колегія суддів виходить з того, що вимогами статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, які умови договору оренди землі є істотними, і за відсутності однієї із яких може бути відмовлено у державній реєстрації договору оренди, а також договір може бути визнаний недійним відповідно до закону.

До таких істотних умов віднесена умова про строк дії договору оренди землі.

Згідно пункту 3 Договору «Строк дії договору» договір укладений строком на 5 років. Початок строку дії договору - 08 грудня 2008 року, закінчення строку дії договору - 07 грудня 2013 року. Після спливу строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В цьому випадку Орендар повинен не пізніше чим за 30 днів до спливу строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 10.1 Договору цей договір набирає сили після підписання сторонами і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції Закону, чинній на той час, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» статті 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV виключені, а стаття 6 доповнена частиною 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VІ встановлено, що до 1 січня 2012 року, (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 1 січня 2013 року), державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Договір також зареєстрований відділом Держкомзему у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, про що в державному реєстрі земель здійснений запис від 19.04.2012 року №012070004001111.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що внаслідок розриву в часі між датою підписання договору та його державною реєстрацією між сторонами виникли суперечності у розумінні періоду дії Договору та моменту його закінчення.

Оскільки договір є одним з видів правочину, порядок тлумачення договору провадиться за правилами статті 213 Цивільного кодексу України (стаття 637 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу тлумачення пункту 3.2 Договору щодо строку дії договору, який потребує вирішення в судовому порядку.

Разом з тим, формально посилаючись на статтю 213 Цивільного кодексу України, суд не дотримався її вимог, внаслідок чого не зробив правового аналізу умов договору у відповідності з діючим законодавством, намірами сторін та дав помилкове його тлумачення.

Суд не звернув уваги на те, що у пункті 3.2 Договору чітко вказано кінцевий строк дії договору. Аналіз редакції цього пункту свідчить про те, що за волевиявленням сторін строк дії Договору був визначений певними датами, а не пов'язувався з певною подією, і обмежений кінцевою датою 07 грудня 2013 року. За таких обставин, зміна істотних умов Договору щодо строку його дії (початку і закінчення) можливо тільки за узгодженням сторін. Проте, при розгляді справи встановлено, що відповідачка не бажає продовжувати договірні відносини з позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В постанові від 06 березня 2013 року у справі №6-5 цс 13 Верховний Суд України дійшов правового висновку, який в силу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх судів, і згідно якого державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації - до пред'явлення позову про повернення земельної ділянки чи після його пред'явлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пов'язуючи дію договору з моментом його державної реєстрації, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість тлумачення його змісту таким чином, що строк дії договору, визначений сторонами, змінився і став продовженим до 20 квітня 2017 року, що перевищує строк оренди землі на 5 років, і не може відбуватися автоматично без згоди орендодавця.

Враховуючи також, що дата державної реєстрації договору оренди землі, з якої відповідно до діючого на той час законодавства договір оренди землі набирав чинності і становився укладеним (стаття 18 Закону України «Про оренду землі», частина 3 статті 640 ЦК України, які були чинними до 01 січня 2013 року), не може змінювати без згоди іншої сторони договору такої його істотної умови, як строк дії договору оренди землі, і, оскільки питання щодо моменту закінчення дії договору є спірним для сторін та має суттєве значення для реалізації ними своїх прав, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення щодо тлумачення пункту 3.2. Договору, зазначивши, що кінцевою датою дії договору є зазначена сторонами дата 07 грудня 2013 року.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» задовольнити частково.

Витлумачити пункт 3.2 Договору оренди земельної ділянки №603/3, укладеного 08 грудня 2008 року між приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» та ОСОБА_6, зареєстрованого відділом Держкомзему у Білогірському районі Автономної Республіки Крим в державному реєстрі земель 19 квітня 2012 року під №012070004001111, визначивши, що останнім днем дії договору є зазначена у пункті 3.2 договору дата - 07 грудня 2013 року.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.