АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/399/2014 Головуючий у 1 інстанції: Кириленко Т.В.

Доповідач: Поліщук Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС», в інтересах якого діє представник за довіреністю Живушко ОлександрСергійович, та апеляційною скаргою Приватного підприємства «ЯТЕС», в інтересах якого діє представник за довіреністю Биков Максим Володимирович, на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС», Приватного підприємства «ЯТЕС», третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Укркомстрах» про визнання договорів недійсними та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЯТЕСС» та ПП «ЯТЕС», в якому просила:

- визнати недійсним Договір №013595 від 08 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «ЯТЕСС» та ОСОБА_3;

- визнати недійсним Договір №013595 від 08 листопада 2012 року, укладений між ПП «ЯТЕС» та ОСОБА_3;

- в порядку двосторонньої реституції стягнути з ТОВ «ЯТЕСС» сплачені за Договором №013595 від 08 листопада 2012 року кошти в розмірі 4933,32 грн.;

- в порядку двосторонньої реституції стягнути з ПП «ЯТЕС» сплачені за Договором №013595 від 08 листопада 2012 року кошти в розмірі 3500 грн.;

- стягнути з ТОВ «ЯТЕСС» збитків в сумі 1000 грн. відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у листопаді 2012 року з оголошення у газеті дізналася про можливість отримання безпроцентної позики та, оскільки потребувала грошових коштів, звернулася по оголошенню.

Як з»ясувалося, позика пропонувалась ТОВ «ЯТЕСС», з яким необхідно було укласти договір та сплатити початкові платежі. При цьому, для ознайомлення із договором необхідно було підтвердити платоспроможність та здійснити вступний платіж на користь ПП «ЯТЕС» в розмірі 3500 грн., а також 500 грн. страхового платежу на користь третьої особи.

Здійснивши зазначені платежі та уклавши з відповідачами договори, позивач протягом грудня 2012 року - березня 2013 року виконувала свої зобов»язання згідно із укладеними договорами, сплативши в загальній кількості 8933,32 грн. на користь відповідачів та третьої особи.

Позивач вважає, що укладені з відповідачами договори суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови є несправедливими, та договори укладені із застосуванням нечесної підприємницької практики. Зазначає, що договір з ПП «ЯТЕС» укладено без її вільного волевиявлення. Окрім того, ТОВ «Ятесс» уклало договір, за яким мало б надавати фінансові послуги, при цьому, не перебуває в державному реєстрі фінансових установ і не має відповідної ліцензії.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року позовні вимоги задоволено, вирішено визнати недійсним Договір №013595 від 08 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «ЯТЕСС» та ОСОБА_3; визнати недійсним Договір №013595 від 08 листопада 2012 року, укладений між ПП «ЯТЕС» та ОСОБА_3; стягнути з ТОВ «ЯТЕСС» 4933,32 грн.; стягнути з ПП «ЯТЕС» 3500 грн.; стягнути з ТОВ «ЯТЕСС» збитків в сумі 1000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «ЯТЕСС», в інтересах якого діє представник за довіреністю Живушко О.С., подано апеляційну скаргу, у якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ТОВ «ЯТЕСС» відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ТОВ «ЯТЕСС» не є фінансовою установою, діяльність товариства зводиться до надання послуг у вигляді адміністрування та керування грошовими внесками учасників з метою формування фонду для надання позики, без можливості придбання товару у групах. Вказаний вид діяльності не заборонений та не потребує ліцензії. Позивач ознайомилась з умовами договору та на них погодилась. Не вбачає в умовах договору порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПП «ЯТЕС», в інтересах якого діє представник за довіреністю Биков М.В., подано апеляційну скаргу, у якій просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог до ПП «ЯТЕС».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з боку ПП «ЯТЕС» виконані договірні зобов»язання, позивачу надано інформаційні, консультаційні та роз»яснювальні послуги стосовно укладення ОСОБА_3 договору з ТОВ «ЯТЕСС».

Учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про день час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалили розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ЯТЕСС» та апеляційна скарга ПП «ЯТЕС» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 08 листопада 2012 року між ТОВ «ЯТЕСС» (товариство) та ОСОБА_3 (учасник) укладено Договір №013595 та додаток №2, яким є Умови Програми «Ренессанс». Згідно з укладеним договором товариство взяло на себе обов»язок вчиняти від імені та за рахунок учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики на умовах програми «Ренессанс». На виконання даного договору позивачем сплачено 4933,32 грн.

08 листопада 2012 року між ПП «ЯТЕС» (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник) укладено Договір №013595, згідно з яким виконавець взяв на себе обов»язок надати інформаційні, консультаційні та роз»яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі «Ренессанс», в тому числі оформити договір з ТОВ «ЯТЕСС». На виконання даного договору позивачем сплачено 3500 грн.

08 листопада 2012 року між ТДВ «Страхова компанія «Укрпромстрах» та ОСОБА_3 укладено договір страхування від нещасних випадків та сплачено страховий платіж в сумі 500 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані правочини здійснені з використанням відповідачами нечесної підприємницької практики та введення споживача в оману щодо умов надання послуг, які передбачають створення та розвиток пірамідальної схеми, коли споживач сплачує не за надання послуги (отримання позики у визначений строк), а за можливість отримати позику, яка може бути надана за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції неможливо, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п.7 ч.3 ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов»язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених підстав.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Вказана позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 11 вересня 2013 року №6-40цс13, яка згідно із ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів.

За умовами договору із ТОВ «ЯТЕСС» позивач щомісячно сплачує внески з метою отримання безвідсоткової позики, яка надається йому після одержання рішення про надання позики.

Разом з цим, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався і на те, що діяльність відповідачів фактично є діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, але здійснюється відповідачами без відповідної ліцензії.

Частиною 1 ст.227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, чинній на час укладення спірних договорів, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, клірінг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов»язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; ?) надання гарантій та поручительств; переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п.5 ч.1 ст.1 цього Закону.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 указаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Водночас відповідно до ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою. За ч.3 ст.5 Закону право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Відтак, діяльність відповідача ТОВ «ЯТЕСС» відноситься до сфери фінансових послуг, врегульованих Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №4802 від 18 жовтня 2005 року (у редакції станом на час укладення договору з ТОВ «ЯТЕСС), кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів тільки після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до цих Ліцензійних умов.

Пунктом 1 Розпорядження Держфінпослуг від 31 березня 2006 року №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб»єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств» передбачено, що юридичні особи - це суб»єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, юридична особа має право надавати таку фінансову послугу, як надання коштів у позику за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, без набуття статусу фінансової установи.

Ураховуючи, що Договір №013595 за своїм змістом є договором про надання адміністратором послуг, спрямованих на придбання товару, зокрема, послуг, метою яких є надання безвідсоткової позики, відтак, діяльність ТОВ «ЯТЕСС» є діяльністю з надання фінансових послуг, однак така ними здійснюється без відповідної ліцензії, договір, укладений між позивачем та ТОВ «ЯТЕСС» має бути визнано недійсним з підстав невідповідності його вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та стягненню з ТОВ «ЯТЕСС» на користь позивача підлягають сплачені грошові кошти в розмірі 4933 грн. 32 коп.

Посилання ТОВ «ЯТЕСС» на висновок №4/02-13 експертного економічного дослідження, складений 15 лютого 2013 року судовим експертом Морозовою О.С., відхиляються колегією суддів, оскільки питання щодо юридичної природи правовідносин підлягає встановленню судом.

Разом з цим, Договір №013595 від 08 листопада 2012 року, укладений позивачем із ПП «ЯТЕС», передбачає надання інформаційно-консультативних послуг. Так, предметом цього договору є надання виконавцем за обумовлену плату інформаційних, консультаційних та роз»яснювальних послуг з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Ренессанс», оформлення Договору №013595 від 08.11.2012 року та Додатків до нього між Замовником та ТОВ «ЯТЕСС» з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на відсутність волевиявлення на укладення зазначеного правочину з посиланням на норми ст.ст. 229,230 ЦК України, проте, матеріали справи належних доказів на підтвердження такого факту не містять.

Зокрема, під помилкою розуміється таке неправильне сприйняття стороною суб»єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була укладена. Під обманом розуміється умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту обману або помилки матеріали справи не містять, в рішенні суду першої інстанції відсутні мотиви щодо визнання недійсним договору з ПП «ЯТЕС» та посилання на відповідні докази. При цьому, власне недбальство, незнання закону або неправильне його тлумачення не можуть бути підставами для визнання правочину недійсним. Окрім того, відсутні підстави уважати, що діяльність ПП «ЯТЕС» відноситься до сфери фінансових послуг, оскільки умови договору передбачають надання лише інформаційно-консультативних послуг. Невиконання умов такого договору також не є підставою для його недійсності, а може мати інші правові наслідки.

Відтак, є помилковими висновки суду в частині визнання недійсним договору, укладеного з ПП «ЯТЕС» та стягнення з цього відповідача 3500 грн.

Окрім того, задовольняючи вимогу про стягнення з ТОВ «ЯТЕСС» відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України збитків в розмірі 1000 грн., якими позивач вважає необхідність здійснення страхового платежу у сумі 500 грн., судом першої інстанції не ураховано положення ст.22 ЦК України, яка розкриває поняття збитків. Так, за змістом вказаної норми збитками слід вважати втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, здійснення страхового платежу не можна ототожнювати із реальними збитками або упущеною вигодою, у зв»язку із чим ч.2 ст.230 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС», в інтересах якого діє представник за довіреністю Живушко Олександр Сергійович, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯТЕС», в інтересах якого діє представник за довіреністю БиковМаксим Володимирович, задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 30 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними договір №013595, укладений 08.11.2012 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» на користь ОСОБА_3 4933 (чотири тисячі дев»ятсот тридцять три) грн. 32 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев»ять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова