УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 122/12210/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Уржумова Н.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"16" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

СуддівХарченко І.О. Дралла І.Г.

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8

на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у січні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16.05.2013 року. У зазначеній квартирі зареєстровані і проживають ОСОБА_9, ОСОБА_7, а ОСОБА_8 лише зареєстрований. Відповідачі комунальні платежі не сплачують, перешкоджають позивачці, як власнику житла, користуватися та розпоряджатися квартирою, встановили на вхідній двері новий замок, ключі від якого не дали. З урахуванням наведеного та с посиланням на ст. ст. 16, 316-319, 321, 383, 386, 387, 391, 1212 ЦК України позивачка просила суд усунути їй перешкоди у користуванні належною їй на праві власності квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та зняття їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою; стягнути з відповідачів на її користь грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень; вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 серпня 2013 року позовну заяву ОСОБА_6 задоволено частково.

Усунено ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Знято ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі по 53 грн. 65 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмовлення в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянти зазначають, що суд при ухваленні рішення вийшов за межи позовних вимог, вказавши у резолютивний частині рішення - виселити без надання іншого жилого приміщення, хоча позивачем ці вимоги не заявлялись. Апелянти зазначають, що в них не має іншого жилого приміщення, та їм нема де проживати, натомість ОСОБА_6 має у власності ще одну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7, ОСОБА_8 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком (квартирою) та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок (квартиру), а відтак - припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє право членів його сім'ї на користування ним.

Таким чином, права членів сім'ї власника будинку (квартири) на об'єкт власності є похідними від права самого власника.

Передбачаючи право власника будинку(квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника у частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника будинку (квартири), на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України.

Частина 4 ст. 156 ЖК передбачає збереження такого права користування житлом лише для сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Відповідачі не є членами сім'ї нового власника квартири. Вони не уклали з новим власником квартири договору найму житлового приміщення, та як слідує з матеріалів справи, вони взагалі не сплачують квартирну плату та комунальні платежі.

За таких обставин суд дійшов цілком законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту права власника квартири у спосіб, передбачений законом, та задовольнив негаторний позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не були повідомлені позивачкою про наступне виселення та не отримали листа від 07.07.2012р. (а. с.10) судова колегія не приймає до уваги, оскільки попередження, як обов'язкова процедура виселення передбачена лише у випадку виселення наймачів житлового приміщення ( ст. 168 ЖК, ст. 814 ЦК).

З відповідачами не укладалось будь-яких договорів, в тому числі і договору найма.

Не є такими, що заслуговують на увагу, доводи апелянта про те, що суд, виселивши відповідачів без надання жилого приміщення, вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позовній заяві ставилось лише питання про виселення, оскільки у разі задоволення негаторного позову власника квартири (будинку) відповідачі підлягають виселенню саме без надання іншого житлового приміщення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :