РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 122/16211/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

РІШЕННЯ

"23" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

СуддівХарченко І.О. Білоусової В.В.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, - про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_7

на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, просив суд виділити йому: диван-ліжко, пральну машину «Ханза», меблевий гарнітур «Вікторія», DVD програвач «Elit», кухонний гарнітур, духовку електричну «Gorenje B 3460 S», пилосос «Bosh», кухонний комбайн «Braun», водяний фільтр «Aqva Filter», визнавши за ним право власності на це майно; виділити ОСОБА_7: кухонний посуд «Zepter», столові приналежності, ноутбук «Del», ліжко 190х80, шафу, варочну поверхність «Kaizer», холодильник «SnaiGe» та визнавши за нею право власності на це майно; про поділ квартири АДРЕСА_1 між сторонами в рівних частках; про виділ в користуванні кімнати під літ. 8 квартири АДРЕСА_1; про визначення порядку користування нежитловою площею квартири АДРЕСА_1 в рівних частках.

Свої вимоги мотивує тим, що він з 14 червня 2000 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 Від шлюбу є неповнолітня дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останнім часом у нього з відповідачкою виникли суперечки про майно, що належить кожному з них. Домовленості про добровільний поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, не досягнуто. За час проживання у шлюбі ними спільно було придбано: диван-ліжко, пральну машину «Ханза», меблевий гарнітур «Вікторія», DVD програвач «Elit», кухонний гарнітур, духовку електричну «Gorenje B 3460 S», пилосос «Bosh», кухонний комбайн «Braun», водяний фільтр «Aqva Filter», кухонний посуд «Zepter», столові приналежності, ноутбук «Del», койку 190х80, шафу, варочну поверхність «Kaizer», холодильник «SnaiGe», квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, який в подальшому уточнювала та остаточно просила визнати за нею право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 просила стягнути з відповідача на її користь вартість ? частки автомобіля ВАЗ-21061, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1981 року випуску, чорного кольору, в сумі 6 325 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 14 червня 2000 року, між нею та ОСОБА_6 було укладено шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 10 серпня 2007 року і до теперішнього часу подружжя спільно не проживали, спільне господарство ними не велося. ОСОБА_6 проживав зі своєю матір'ю по АДРЕСА_2 а також з іншою жінкою, з якою знаходиться у фактичних шлюбних відносинах. 01 серпня 2007 року між КРУ ЗАТ «ПриватБанк» та нею було укладено Кредитний договір №8120ОК00001709, відповідно до умов якого Банк передав Позичальнику у кредит кошти в розмірі 20 000 доларів США. 02 серпня 2007 року вона за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 за 101000 грн. Крім того, під час шлюбу у 2002 році вони з відповідачем придбали автомобіль ВАЗ-21061, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1981 року випуску, чорного кольору. Грошові кошти за кредитним договором від 01 серпня 2007 року №8120ОК00001709 вона сплачувала самостійно, оскільки на той час не проживала однією сім'єю з ОСОБА_6, а крім того, більша частина кредиту була сплачена нею з коштів, що не були об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме частина коштів від продажу її матір'ю 14 серпня 2009 року земельної ділянки, за суму 80400 грн. Також нею у липні 2010 року була внесена остання сума боргу в розмірі 1093, 89 доларів США, яка була нею отримана в борг від ОСОБА_10 Вважає, що за нею повинно бути визнано право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 враховуючи що спільна неповнолітня дитина проживає на даний час з нею. ОСОБА_6 не піклується про її життя, не здійснює матеріальної допомоги, а крім того, більша частина коштів за кредитом, на які була куплена спірна квартира, були повернуті нею за кошти, що були отримані нею від батьків, які продавали належне їм на праві приватної власності майно. Автомобіль ВАЗ-21061 придбано під час шлюбу за спільні кошти, проте за довідкою-рахунком від 05.10.2013 року відповідач продав даний автомобіль за 12650 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано диван-ліжко, пральну машину «Ханза», меблевий гарнітур «Вікторія», DVD програвач «Elit», кухонний гарнітур, духовку електричну «Gorenje B 3460 S», пилосос «Bosh», кухонний комбайн «Braun», водяний фільтр «Aqva Filter», кухонний посуд «Zepter», столові приналежності, ноутбук «Del», койку 190х80, шафу, варочну поверхність «Kaizer», холодильник «SnaiGe», квартиру АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6та ОСОБА_7

В порядку поділу сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_7 на цю ? частку квартири АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_6: диван-ліжко, пральну машину «Ханза», меблевий гарнітур «Вікторія», DVD програвач «Elit», кухонний гарнітур, духовку електричну «Gorenje B 3460 S», пилосос «Bosh», кухонний комбайн «Braun», водяний фільтр «Aqva Filter» та визнано за ним право власності на це майно.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_6 на цю ? частку квартири АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_7: кухонний посуд «Zepter», столові приналежності, ноутбук «Del», койку 190х80, шафу, варочну поверхність «Kaizer», холодильник «SnaiGe» - визнавши не нею право власності на це майно.

В решті позову відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 вартість ? частини автомобіля ВАЗ-21061, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1981 року випуску, чорного кольору, в сумі 6 325 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 понесені нею судові витрати пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 229 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 229 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави недоплачений ОСОБА_6 судовій збір в розмірі 577 грн. 41 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна задовольнити частково, а саме: виділити ОСОБА_6, та визнати право власності за ним на диван-ліжко, пральну машину «Ханза», DVD програвач «Elit», кухонний комбайн «Braun», водяний фільтр «Aqva Filter»; виділити ОСОБА_7 та визнати право власності на кухонний посуд «Zepter», столові приналежності, ноутбук «Del», койку 190х80, шафу, варочну поверхність «Kaizer», холодильник «SnaiGe», меблевий гарнітур «Вікторія», кухонний гарнітур, духовку електричну «Gorenje B 3460 S», пилосос «Bosh», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд постановляючи рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6, вийшов за межи заявлених позовних вимог, задовольнивши вимоги, які взагалі не були заявлені ОСОБА_6 Суд необґрунтовано здійснив поділ майна. Більша частина майна відійшла ОСОБА_6, хоча в своєму рішенні керується принципом рівності часток в праві спільної власності подружжя. Судом не взято до уваги те, що ОСОБА_6 посилається в своєму позові на квитанції 2002, 2005, 2008 років, але сума в квитанціях не відповідає дійсної вартості майна з урахуванням його зношеності. Апелянт вказує, що в рішенні суду першої інстанції не знайшло правової оцінки таким фактам як те, що грошові кошти за кредитним договором від 01 серпня 2007 року №8120ОК00001709 вона сплачувала самостійно, оскільки на той час не проживала однією сім'єю з ОСОБА_6, та більша частина кредиту була сплачена нею з коштів, що не були об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

До апеляційного суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_6 на апеляційну скаргу ОСОБА_7, в якій він просить рішення суду залишити без змін, у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 придбана за кредитні кошти, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Вказаний кредит є виплаченим також під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Вирішуючи питання про поділ спільного сумісного майна подружжя, суд вважав за можливим задовольнити заявлені позивачем вимоги, оскільки заперечень щодо проведення поділу майна саме в такому вигляді відповідач не заявляв, інших бажаних варіантів поділу суду не надав. Також в порядку поділу майна подружжя, суд приймаючи часткове визнання відповідачем зустрічної позовної заяви, вважав можливим стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 вартість ? частини проданого автомобіля ВАЗ-21061, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1981 року випуску, чорного кольору, в сумі 6 325 грн.

Суд першої інстанції оцінивши наявні у справах докази у їх сукупності, вважає, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7

З такими висновками суду першої інстанції у частині визначення обсягу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути:квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на

них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Частиною 4 статті 368 Цивільного Кодексу України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошті сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

З урахуванням вищезгаданих положень судом правильно визначено обсяг майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що квартира не входить до складу спільної сумісної власності подружжя, судова колегія не приймає до уваги, оскільки встановлено факт придбання квартири у зареєстрованому шлюбі, на кошти, отримані за договором кредиту.

За правилами ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.30 постанови №11 від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, а також інтереси непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Поклавши в основу своїх висновків щодо способу поділу майна принцип рівності часток подружжя, суд першої інстанції у порушення ст.ст.10,60,212,214ЦПК України не перевірив наявність обставин, з якими закон пов'язує застосування положень ч.3 ст.70 СК України, якими ОСОБА_7 обґрунтовувала свої вимоги щодо збільшення її частки при поділі квартири, що є об'єктом права спільної сумісної власності.

З довідки ПАТ КБ «Приватбанк» про рух погашення ОСОБА_7 заборгованості за кредитом убачається (а.с. 29-30,158), що 10.09.2009р. нею була внесена сума 9489, 89 доларів США, 07.10.2009р. - 1215,26 доларів США, 22.07.2010р. - 1093, 89 доларів США, в решті місяців - по 280, 300, 500 доларів США .

Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.08.2009р. (а.с.51) підтверджуються доводи ОСОБА_7 про продаж її матір'ю ОСОБА_12 земельної ділянки за 80413грн.

З копії трудової книжки ОСОБА_6 ( а. с.68-69) убачається, що він починаючи з 30.06.2009р. не працював. Його посилання на доходи, які він отримував від інших джерел, не підтверджені жодним доказом.

Встановлені обставини, що після припинення шлюбних відносин кредит ОСОБА_7 виплачувала своїми коштами, ОСОБА_6 у цей час не працював з неповажних причин, коштів на погашення кредитної заборгованості не надавав, може бути враховано при поділі квартири з відступленням від принципу рівності сторін.

Окрім цього, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6, який з 30.06.2009р. не працював, про що свідчить його трудова книжка, ніякої матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, не надавав.

Зазначені обставини підтвердив у судовому засіданні представник органу опіки і піклування ОСОБА_13, яка наполягала на збільшенні частки ОСОБА_7, з якою залишилась неповнолітня дитина після припинення шлюбних відносин, на утримання якої ОСОБА_6 не надає ніякої матеріальної допомоги.

Між тим, дитина у такому віці потребує чимало матеріальних та духовних благ для забезпечення її фізичного, духовного розвитку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що з урахуванням положень ч.3 ст. 70 СК України та вищезгаданих обставин, що мають істотне значення для справи, при поділі квартири частка ОСОБА_7 може бути збільшена до 2/3, а частка ОСОБА_6 зменшена до 1/3 частки, а рішення суду у цій частині згідно з п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України - змінено.

Враховуючи, що при подачі зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 у дохід держави був сплачений судовий збір у сумі 1130 грн.40 коп., суд необґрунтовано стягнув з неї ще судовий збір у розмірі 577 грн. 14 коп., тому рішення суду у цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується незгоди ОСОБА_7 з оцінкою предметів домашнього побуту та їх поділом, судова колегія не приймає до уваги ці доводи, зважаючи на те, що позивачці за зустрічним позовом згідно з ч.4 ст. 10 ЦПК України було роз'яснено, що вартість майна з урахуванням його зношеності може бути визначена судовою товарознавчою експертизою, але він її призначення позивачка відмовилась.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307 ч.1 п.3, 314, 316, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 листопада 2013 року змінити у частині поділу квартири АДРЕСА_1 що є спільною сумісною власністю подружжя, зменшивши частку ОСОБА_14 у квартирі АДРЕСА_1 з 1/2 частки до 1/3 частки, визнавши за ним право власності на цю частку квартири та збільшивши частку ОСОБА_7 з 1/2 частки до 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 визначивши за нею право власності на цю частку.

Рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь держави судового збору у розмірі 577 грн. 14 коп. скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :