УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 101/1722/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
"16" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівХарченко І.О. Дралла І.Г.
При секретаріТаранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Алуштинської центральної міської лікарні до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,
за апеляційною скаргою Алуштинської центральної міської лікарні
на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 15 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
у квітні 2013 року Алуштинська центральна міська лікарня із посиланням на вимоги статей 16, 1166, 1206 ЦК України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просить стягнути з нього на користь Алуштинської центральної міської лікарні витрати на лікування відповідача та потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 19 353 грн. 70 коп., які було витрачено на лікування тілесних ушкоджень відповідача ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 18.08.2012 року відповідач ОСОБА_6 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого статтею 286 ч.1 КК України. В ході досудового розслідування Алуштинська центральна міська лікарня була визнана цивільним позивачем. У кримінальній справі цивільний позов був залишений без розгляду, що не позбавляє права позивача звернутися до суду з вказаним позовом в цивільному порядку.
Оскільки відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені Алуштинської міської лікарні з 22.02.2012 року до 23.03.2012 року тобто 30 ліжко-день, а потерпіла ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені Алуштинської міської лікарні з 22.02.2012 року до 27.03.2012 року тобто 34 ліжко-день, вартість бюджетних коштів на їх лікування склала 19 535 грн. 70 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 15 листопада 2013 року позов Алуштинської центральної міської лікарні до ОСОБА_6 про стягнення витрат, понесених на лікування осіб потерпілих від злочину - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь місцевого бюджету Алуштинської територіальної громади витрати на лікування у розмірі 3 697 грн. 84 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі Алуштинська центральна міська лікарня ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне тлумачення судом першої інстанції норми ст. 1206 ЦК України та неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що відповідач ОСОБА_6 також є потерпілим від злочину, яке ним же скоєно. Оскілки ОСОБА_6 були завдані тілесні ушкодження в результаті ДТП, яке відбулось з його вини, він потребував медичної допомоги, яка йому була надана та проведено курс лікування. Крім того, апелянт вказує, що суд частково стягнув витрати на лікування потерпілої ОСОБА_7 На її лікування було витрачено 3 697, 84 грн., та витрачено на медикаменти 1532, 84 грн., які стягнуто не було. Мотиви і підстави відмови у цій частини позову в рішенні суду не вказані.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Алуштинської міської лікарні не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди у вигляді витрат на лікування відповідача ОСОБА_6 не охоплюється змістом норми ст. 1206 ЦК України, оскільки він не є потерпілим у розумінні вимог кримінального законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Законом передбачено, що на особу, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, покладається також обов'язок відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого.
Положеннями ст. 1206 ЦК України встановлено спеціальний делікт стосовно відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Не є переконливими доводи апелянта про те, що і засуджений ОСОБА_6 є потерпілим від злочину та витрати на його лікування відшкодовуються саме в такому ж порядку, як на лікування ОСОБА_7
Дійсно певні кошти були витрачені лікувальним закладом на лікування ОСОБА_6, однак, відшкодування цих витрат за його рахунок не передбачено законом.
Окрім цього, рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002р. №10-рп/2002 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу) безоплатна медична допомога, передбачена Конституцією України (254к/96-ВР), повинна надаватись всім
громадянам у повному обсязі, тобто задовольняти потреби людини у
збереженні або відновленні здоров'я.
Дія положення "у державних і комунальних закладах охорони
здоров'я медична допомога надається безоплатно" поширюється на всі
такі заклади, які перебувають у державній (незалежно від відомчого
підпорядкування) або комунальній власності і фінансуються з
бюджетів будь-якого рівня.
Крім того, суд першої інстанції вказує, що відшкодуванню підлягають витрати закладу охорони здоров'я які останній зазнав саме у зв'язку із лікуванням особи, потерпілої від злочину, розмір цих витрат визначається за спеціальним порядком з урахуванням кількості ліжко-днів та враховує загальні суми фактичних витрат.
Потерпілою від злочину, скоєного відповідачем ОСОБА_6, є ОСОБА_7, тому позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7 суд задовольнив частково, у сумі 3 697, 84 грн., яка дорівнює лікуванню у продовж 34 ліжко-день, та відповідно до вищезазначеного порядку повинна враховувати витрати на медикаменти.
Згідно з диспозицією ст. 1206 ЦК України кошти на відшкодування закладу охорони здоров'я витрат на лікування потерпілого від злочину виплачуються самому закладу охорони здоров'я, якщо він перебуває в приватній власності, або до відповідного бюджету, якщо заклад охорони здоров'я перебуває у державній власності, власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади. Стягнення коштів здійснюється на підставі Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з вини осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16 липня 1993 року №545.
Відповідно до вимог наведеного порядку кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат, який визначається закладом охорони здоров'я, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993р. №545 Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день проводиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в я якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
За таких обставин суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про відшкодування місцевому бюджету Алуштинської територіальної громади витрат на лікування ОСОБА_7 у розмірі 3 697 грн. 84 коп. і доводи апелянта про наявність правових підстав для відшкодування вартості медичних засобів не є такими, що заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам відповідає, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИ Л А :
апеляційну скаргу Алуштинської міської лікарні відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 15 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :