УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 123/10771/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"09" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

Суддів Філатової Є.В. Дралла І.Г.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просить зобов'язати ОСОБА_7 принести їй письмові вибачення за образу у виді звернення в її адресу як «фрау ОСОБА_6.», та віднесення її до «фольксдойче», «гітлерюгенд» та розповсюдження іншої негативної інформації щодо неї та стягнути з ОСОБА_7 50 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що дані образливі висловлювання ОСОБА_7 були допущені на адресу ОСОБА_6 в судових засіданнях Залізничного районного суду м. Сімферополя при розгляді цивільної справи за участю сторін та в інших зверненнях відповідача в різні інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 жовтня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано достатніх та переконливих доказів у підтвердження заявлених позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень п. 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації: поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку: викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать, гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № І "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі. загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Законом передбачено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Проте звертаючись до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, позивачка ОСОБА_6 навіть у позовній заяві не вказує коли, за яких обставин, якому колу осіб була поширена інформація, яку позивачка вважає недостовірною.

Згідно з ч.1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводиться - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Заява про виклик свідка згідно з ч.2 ст. 136 ЦПК України має бути подана до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що попереднє судове засідання у справі не проводилось, але до початку розгляду справи по суті ані позивачка, ані її представник ОСОБА_9 з клопотаннями про забезпечення доказів з додатним документом про сплату судового збору та витребування доказів із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або її представником, та з заявою про виклик свідків, оформленою згідно з вимогами ст. 136 ЦПК України, не звертались.

Окрім цього, незважаючи на те, що у позовній заяві зазначено, що поширеною ОСОБА_7 інформацією порушена ділова репутація позивача, як керівника громадської організації, документів на підтвердження статусу організації та повноважень її керівника суду не надано.

За таких обставин доводи апелянта про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не є такими, що заслуговують на увагу, оскільки загальні принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства передбачають наявність рівних прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою тих обставин, на які вона посилається як підставу своїх вимог, а саме: факту поширення недостовірної інформації щодо неї відповідачем, факту порушення її особистих немайнових прав внаслідок цього.

Враховуючи, що судом ухвалено цілком законне та обґрунтоване рішення, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304,308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :