справа № 2-14 /2008 p.

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2008 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в

складі:

головуючого, судді Сопрун В.В.

при секретарі Алєксєєвій І.Д.,

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши1 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мо-гилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області циві­льну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_5 Ва­силя Юрійовича, ОСОБА_6 про розірвання догово­ру найму житла та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звер­нулись в Могилів-Подільський міськрайсуд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про розірвання договору найму житла та виселення з будинку №8 по 1-му пров. Коцюбинського в м. Могилеві-Подільському посилаючись на те, що згідно договору дарування від 19 грудня 2002 р. їм на праві власності належить 100% вищевказа­ного домоволодіння. Однак в даному будинку зареєстровані та про­живають ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та їхня мати ОСОБА_8.

З відповідачами договору найму житлового приміщення не було укладено та ніякої орендної плати вони не вносять, а також не сплачують витрат по обслуговуванню будинку, руйнують та псують житло. Просять позов задовольнити, розірвати договір найму, ви­селити відповідачів із вищевказаного домоволодіння без надання іншого жилого приміщення, стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 та позивач ОСОБА_10 позов підтримали і обґру­нтовуючи позовні вимоги суду пояснили, що їм на праві власності належить 100% вищевказаного домоволодіння на підставі договору дарування від 19 грудня 2002 р. яким ОСОБА_11 подарував цей будинок. Однак в даному будинку зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а їхня мати ОСОБА_8 проживає без реєстрації. В той же час всім цим особам була надана кімната №64 в гуртожитку Могилів-Подільської швейної фабрики „Аліса" по вул. Шевченка, 2 в м. Мо-гилеві-Подільському де в даний час проживає ОСОБА_7 сім"єю.

З відповідачами договору найму житлового приміщення не було укладено та ніякої орендної плати вони не вносять, а також не

сплачують витрат по обслуговуванню будинку, руйнують та псують житло.

27 липня 2006 року вони попередили за три місяці відповіда­чів про необхідність звільнення даного будинку та виписку, проте результату це не дало і вони не виселяються з домоволодіння.

Відповідачі , ОСОБА_5, ОСОБА_7 Юрійо­вич, ОСОБА_6 позов не визнали і ОСОБА_6Г суду пояснила, 1 що вона одружилась із сином власника домоволодін­ня №8 по 1-му про в. ОСОБА_12 в 1975 p.. З 15.09.1975 р. проживає в цьому домоволодінні як член сім'ї. Тут народились і постійно проживали діти ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

В 1997 р. рішенням адміністрації і профкому їй та синам була надана кімната № 64 в гуртожитку Могилів-Подільської швейної фаб­рики "Аліса" по вул. Шевченка, 2 де в даний час з весни 1998 р. проживає ОСОБА_7 з дружиною та дитиною, а вона з ОСОБА_5 проживає в спірному домоволодінні. Іншого житла вони не мають.

Позов не визнає тому, що в будинку достатньо місця для про­живання. З червня 2002 р. по червень 2003 р. в цьому будинку проживав ОСОБА_4, проте виселився і пішов проживати до батьків, закривши 2 кімнати, а ще 2 кімнати здає в оренду.

Договір найму з позивачами не укладали і вважають, що його не потрібно укладати, оскільки вона з чоловіком зробила багато добудов. Просить в позові відмовити.

Аналогічні покази дали відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що дах перекривали ОСОБА_12 з ОСОБА_6, їм допомагали діти. Вони також добудували приміщення 1-8 і побудували приміщення 1-9, а також ОСОБА_12 зняв дерев'яну ве­ранду і вимурував з цегли приміщення 1-1 і 1-2. З батьками вони жили добре, дійсно, міліція приїжджала декілька разів, але конф­лікти провокувала ОСОБА_9. Хвору мати доглядала ОСОБА_6, вона щодня прибігала з роботи в обід щоб її обійти.

Такі ж покази дала свідок ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що вона є головою правління товариства глухих і добре знає сім'ю ОСОБА_7 з 1979 року. Ба­тько ОСОБА_11 був глухонімим. У 2002 році він звернувся з проханням надати перекладача, щоб він зміг оформити договір да­рування будинку на сина ОСОБА_16 та онука ОСОБА_4. Після оформлення договору дарування десь через місяць він говорив, що повідомив про це сина ОСОБА_17 та його жінку ОСОБА_6.

Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19, ОСОБА_20 підт­вердили, що виїжджали по заявах ОСОБА_11 та ОСОБА_9 по місцю їх проживання. При цьому вони відбирали пояснення у учас­ників конфлікту, у порушенні кримінальної справи було відмовлено і рекомендовано звернутись до суду.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прихо­дить до висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_3 та ОСОБА_21 на праві приватної власності належить 100% домоволодіння по 1-му пров. Коцюбинського в м. Мо-гилеві-Подільському.

В цьому домоволодінні з 15.09.1975 р. як член сім'ї посели­лась та проживає ОСОБА_6. Тут народились і постійно прожи­вали діти ОСОБА_7 та ОСОБА_14.

В 1997 р. рішенням адміністрації і профкому їй та синам була надана кімната № 64 в гуртожитку Могилів-Подільської швейної фаб­рики „Аліса" по вул. Шевченка, 2 де в даний час з 1998 р. прожи­ває ОСОБА_7 з дружиною та дитиною, а вона з ОСОБА_14 про­живає в спірному домоволодінні. Іншого житла вони не мають.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали та проживають в час­тині будинку позначеній літ.1-1, 1-2, 1-3, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, а в ін­шій частині проживав з червня 2002 р. по червень 2003 р. ОСОБА_4 . який добровільно перейшов проживати до батьків. В даний час частина будинку яка складається з кімнат 1-4, 1-5, 2-2, 2-1 за­лишилася в розпорядженні ОСОБА_4 і він може в ній прожива­ти, хоч 2 кімнати закриті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі послались на те, що відповідачі 27 липня 2006 року були попереджені за три місяці про виселення через нотаріальну контору.

Однак суд не приймає до уваги дане попередження, оскільки з цього приводу Могилів-Подільським міськрайонним судом було вине­сене рішення від 4 грудня 2006 року, яким відмовлено в задово­ленні позову позивачам про виселення відповідачів. Ухвалою апе­ляційного суду Вінницької області від 29 січня 2007 року дане рішення залишено без змін.

Не приймає суд посилання на те, що проживання в будинку від­повідачів порушує та обмежує їхні права як власників всупереч Закону України "Про власність". В даному разі йдеться не про встановлення обмежень власнику розпоряджатися своїм майном, а про виконання зобов'язань, котрі виникли внаслідок розпорядження власником своїм майном.

Не може бути підставою виселення і те, що не укладений дого­вір найму жилого приміщення.

Як пояснили сторони, відповідачі проживали в даному домово­лодінні як члени сім"ї його власника ОСОБА_11 який помер в березні 2005 р.. До та після його смерті нові власники домоволо­діння (які стали такими ще за час життя ОСОБА_11 оскільки договір дарування був укладений 19.12.2002 р.)- позивачі по справі-не ставили питання про укладення договору найму жилого приміщення аж до цього часу. Якщо наймачі не сплачують квартирну плату і плату за комунальні послуги добровільно, власники вправі пред'явити до них позов про стягнення належних за це сум.

ОСОБА_22 ОСОБА_7 з весни 1998 року перейшов на постійне місце проживання в кімнату №64 гуртожитку Могилів-Подільської швейної фабрики „Аліса" по вул. Шевченка, 2 де й проживає з сім"єю по даний час, проте суд не вправі вийти за межі заявлених позовних вимог та змінити підставу позову і визнати його таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням з момен­ту вибуття в інше на постійне місце проживання, оскільки позива­чі позовних вимог не змінили, а у відповідності із ч.2 ст. 167 ЖК України: "У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постій­не проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле примі­щення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не роз­ривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття."

Крім того, суд не приймає посилання на те, що відповідачі забезпечені житлом, оскільки гуртожиток є тимчасовим житлом і вони всі не можуть проживати в кімнаті площею 19.49 м2..

Стаття 825 ЦК України встановлює як умову виселення осіб, винних у руйнуванні або псуванні жилого приміщення, наявність фактів, які свідчать, що - зазначені дії мали систематичний харак­тер, а заходи попередження і громадського впливу щодо таких осіб виявилися безрезультатними (наприклад, їх поведінка була предме­том розгляду органів міліції, прокуратури, суду, громадських ор­ганізацій) . Під систематичністю розуміється вчинення двох і бі­льше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи були застосовані заходи попередження, громадського впливу. Відсутність хоча б одного з цих фактів є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Позивачі в підтвердження своїх позовних вимог не надали суду доказів про те, що до відповідачів були застосовані заходи гро­мадського впливу, або попередження. Навпроти коли відповідачі хотіли проводити поточний ремонт, облаштовувати відмостку, то позивачі викликали комісію з міськвиконкому, створювали їм пере­пони і забороняли це робити.

Викладене підтверджується поясненнями сторін, матеріалами справи і дає суду підстави для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 825, 826 ЦК України, ч.2 ст. 167 ЖК України, ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_23 в позові до ОСОБА_5, ОСОБА_5 Ва­силя Юрійовича, ОСОБА_6 про розірвання догово­ру найму житла та виселення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.