ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.01.2014 Справа № 901/3805/13
за позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»
до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України»
про стягнення 7241, 84 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Шараборін О.М. за довіреністю № 97/1 від 20.12.2013;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» (далі - КРП «Вода Криму») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму НААН України») 7241,84грн., що складаються з:
- 6781, 68 грн. основної заборгованості;
- 9,09 грн. інфляційних втрат;
- 355, 25 грн. пені;
- 95, 82 грн. процентів.
В обґрунтування заявлених вимог, КРП «Вода Криму» посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 01.04.2007 №429 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію та додаткових угод від 04.12.2007, 03.03.2008, 22.10.2011 в частині оплати наданих послуг у період з 01.09.2012 по 21.08.2013 (фактично з 20.08.2012) у строк, встановлений договором (а.с. 3-5).
Відповідач у справі - ДП «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму НААН України» відзиву на позов суду не надав; повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Розгляд справи здійснено за відсутності повноважного представника відповідача, за наявними у справі документами і матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, з наступних підстав:
- копія ухвали про прийняття справи до провадження від 10.01.2014 отримана відповідачем 15.01.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.63);
- факт направлення ухвали про відкладення розгляду справи, підтверджується списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 64);
- позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.52);
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.04.2007 між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, назва якого змінена на КРП «Вода Криму», та відповідачем у справі - ДП «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Криму НААН України» укладено договір №429 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (далі - договір, а. с. 9-20).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати відповідача (абонента) питною водою та здійснювати водовідведення, відповідач - споживати відповідні послуги у межах встановлених лімітів та здійснювати оплату відповідних послуг (п.2.2 договору).
Тарифи на відповідні послуги обраховуються, як визначено п.3.1 договору, з урахуванням економічно обґрунтованих витрат, які несе позивач для виконання відповідного договору.
В силу п.4.1 договору, за 1 куб.м. відведених стоків тариф встановлено у розмірі 1,267грн., а для населення - 0,25грн. без ПДВ,
Як визначено п.6.2.1 договору, відповідач зобов'язаний надавати щомісячно до 19 числа (у лютому - на два місяці раніше) довідки про витрати води по підключенням абонента та субабонентів, які не перейшли на прямі розрахунки з позивачем за формою, узгодженою з позивачем (додаток №2). Також, умовами договору передбачено зняття та фіксація контрольних показників водоміру відповідача із складанням акту, данні якого підтверджується підписами представників обох сторін (п.6.2.4 договору).
Строк дії даного договору встановлений його п.14.1 - до 01 квітня 2008 року включно. При цьому, у відповідному пункті договору передбачено, що договір вважається щорічно продовженим на один рік, якщо протягом місяця з дня закінчення його дії не надійде заяви однієї із сторін про відмову від договору або не закінчиться строк дії індивідуальних питомих норм, або строк дії паспорту водного господарства абонента.
Доказів припинення строку дії відповідного договору сторонами не надано.
Поряд з цим, до відповідного договору у період його дії сторонами неодноразово вносились зміни додатковими угоди від: 04.12.2007 (а.с.21); 03.03.2008 (а.с.22); 22.10.2011 (а.с.23). Відповідні зміни стосувались обсягу водовідведення, зміни тарифів за відведення стоків (населення - 0,55грн. за 1 куб.м, інших - 1,0583 за 1 куб.м. з додатковим нарахуванням податку на додану вартість); реквізитів сторін тощо.
У період дії відповідного договору протягом серпня 2012 року - серпня 2013 року позивачем надані послуги за відповідним договором щодо водовідведення стоків, про що сторонами складено акти та виставлені рахунки, факти отримання, а також обсяги послуг та їх вартість відповідачем під час розгляду даної справи не оспорені. Так, відповідачем на підставі складених актів отримані наступні рахунки за №429:
- 19.09.2012 - на суму 409,31грн.;
- 22.10.2012 - на суму 532,22грн.;
- 19.11.2012 - на суму 922,12грн.;
- 21.12.2012 - на суму 1014,38грн.;
- 21.01.2013 - на суму 1115,78грн.;
- 22.02.2013 - на суму 922,12грн.;
- 20.03.2013 - на суму 922,03грн.;
- 19.04.2013 - на суму 794,71грн.;
- 21.05.2013 - на суму 829,75грн.;
- 20.06.2013 - на суму 1291,30грн.;
- 18.07.2013 - на суму 1199,03грн.;
- 21.08.2013 - на суму 1199,03грн. (а.с.24-35).
Всього позивачем виставлено рахунків щодо наданих послуг за спірний період на суму 11 151,78грн., які оплачені частково, а саме на суму 4370,10грн.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих у серпні 2012 року - серпні 2013 року послуг з водовідведення стоків, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом внесення авансового платежу у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць до 15 числа звітного місяця; остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання абонентом виставленого відповідачем рахунку за спожиті послуги.
Між тим, відповідачем виконані взяті на себе зобов'язання, строк виконання яких настав, оскільки рахунки ним отримані, що ним не спростовано, з оплати послуг з водовідведення за спірний період лише частково, а заборгованість за такі послуги становить 6781,68грн. (11151,78 - 4370,10), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 781,68 грн.
Так, під час розгляду спору у даній справі відповідачем не надано доказів оплати відповідної заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення 95,82 грн. процентів, нарахованих за період з 25.09.2012 по 17.09.2013, які суд вважає обґрунтованими лише у сумі 95,57грн., а також про стягнення з відповідача 9,09грн. втрат від інфляції, які суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з неточністю проведених позивачем розрахунків.
З урахуванням встановленого договором строку виконання зобов'язання з оплати кожного з рахунків - 3 банківські дні та дати їх отримання, а також заявленого позивачем періоду та періоду фактичного прострочення, встановлених індексів інфляції, дат оплат, розрахунок відповідних нарахувань здійснений наступним чином:
· за рахунком від 19.09.2012:
- на суму 409,31грн. з 25.09.2012 по 04.11.2012 - 1,38грн. процентів, 0грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 21.10.2012:
- на суму 532,22грн. з 26.10.2012 по 04.11.2012 - 0,44грн. процентів, 0грн. втрат від інфляції;
- на суму 409,31грн. з 05.11.2012 по 28.11.2012 - 0,81грн. процентів, -0,41грн. втрат від інфляції;
- на суму 7,99грн. з 29.11.2012 по 27.12.2012 - 0,02грн. процентів, 0,02грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 19.11.2012:
- на суму 922,12грн. з 23.11.2012 по 27.12.2012 - 2,65грн. процентів, 1,84грн. втрат від інфляції;
- на суму 409,31грн. з 28.12.2012 по 29.04.2013 - 4,14грн. процентів, 0,41грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 21.12.2012:
- на суму 1014,38грн. з 27.12.2012 по 29.04.2013 - 10,34грн. процентів, 1,01грн. втрат від інфляції;
- на суму 536,72грн. з 30.04.2013 по 30.05.2013 - 1,37грн. процентів, -3,76грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 21.01.2013:
- на суму 1115,78грн. з 25.01.2013 по 30.05.2013 - 11,56грн. процентів, 0грн. втрат від інфляції;
- на суму 915,01грн. з 31.05.2013 по 03.07.2013 - 2,56грн. процентів, 0 грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 22.02.2013:
- на суму 922,12грн. з 28.02.2013 по 03.07.2013 -9,55грн.процентів, 0,92грн. втрат від інфляції;
- на суму 545,23грн. з 03.07.2013 по 17.09.2013 - 3,45грн. процентів, -4,36грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 20.03.2013:
- на суму 922,03грн. з 26.03.2013 по 17.09.2013 - 13,34грн. процентів, -6,45грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 19.04.2013:
- на суму 797,71грн. з 25.04.2013 по 17.09.2013 - 9,54грн. процентів, -5,56грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 21.05.2013:
- на суму 829,75грн. з 25.05.2013 по 17.09.2013 - 7,91грн. процентів, -6,64грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 20.06.2013:
- на суму 1291,30грн. з 26.06.2013 по 17.09.2013 - 8,92грн. процентів, -10,33грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 18.07.2013:
- на суму 1199,03грн. з 24.07.2013 по 17.09.2013 - 5,52грн. процентів, -8,39грн. втрат від інфляції;
· за рахунком від 21.08.2013:
- на суму 1199,03грн. з 28.08.2013 по 17.09.2013 - 2,07грн. процентів, 0грн. втрат від інфляції.
Всього підлягає стягненню за заявлений період 95,57грн. процентів, отже, у задоволенні 0,25грн. процентів слід відмовити; у задоволенні втрат від інфляції у розмірі 9,09грн. слід відмовити, оскільки, як вбачається з наведеного розрахунку, загальний розмір таких втрат має від'ємне значення, тобто позивач за заявлений період не зазнав втрат від інфляції. Наявність розбіжностей у розрахунках втрат від інфляції суду та позивача пояснюється тим, що при розрахунку позивач необгрунтовано не враховував місяці, у яких інфляція дорівнювала числу, яке менше одиниці, що призвело до збільшення загальної суми нарахувань (також див.п.2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 №01-06/928/2012).
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 355,25грн. пені, нарахованої за період з 17.03.2013 по 17.09.2013, які підлягають задоволенню у повному обсязі.
В силу ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
В силу п. 11.1.1 договору за порушення строку оплати, зазначеного у розділі 4 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.
Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
При розрахунку відповідних вимог позивачем не взято до уваги положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме при розрахунку пені за рахунком від 22.02.2013. Так, пеня на заборгованість за відповідним рахунком могла бути нарахована лише по 27.08.2013 (6 місяців з 27.02.2013 - останнього дня строку оплати).
Так, зважаючи на вимоги відповідної норми, строк виконання зобов'язання, часткові оплати та період нарахування заявлений у розрахунку позивачем - з 17.03.2013 по 17.09.2013, розмір пені за розрахунком суду становить більшу суму, ніж заявлено у позовній заяві, однак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, у зв'язку з чим заявлені вимоги про стягнення 355,25грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1 718,26грн.
Повний текст рішення складено 27.01.2013.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України» 6 781,68грн. основної заборгованості, 95,57грн. процентів, 355,25грн. пені, а також 1 718,26 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.
3. В частині стягнення 0,25грн. процентів та 9,09грн. втрат від інфляції відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова