УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 123/8253/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

"23" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівІващенко В.В., Любобратцевої Н.І.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Громадської організації «Кримська республіканська організація Українського товариства мисливців і рибалок» про стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Кримська республіканська організація Українського товариства мисливців і рибалок» про стягнення заробітної плати.

Позов мотивований тим, що позивачка усно уклала трудовий договір із відповідачем про те, що вона буде надавати юридичні послуги з певних питань підприємству, за що останнє виплатить їй заробітну плату у розмірі 100 000 грн. Необхідних результатів, задля яких вона була прийнята на роботу, досягнуто, проте розрахуватися з нею підприємство відмовляється.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 жовтня 2013 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 16.09.2010 року голова Громадської організації «Кримська республіканська організація Українського товариства мисливців і рибалок» Свиридов М.Д. видав ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважив останню бути представником громадської організації.

На виконання цієї довіреності ОСОБА_6 надаються повноваження представляти інтереси організації в усіх державних та недержавних організаціях та установах з усіх питань юридичного та правового характеру та в судових органах України - на вчинення таких процесуальних дій: визнати позови повністю або частково, подавати позовні заяви, змінювати підставу або предмет позову, знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, знімати копії, приймати участь у судових засіданнях, представляти докази, оскаржувати рішення, а також користуватися іншими правами, передбаченими законодавством України /а.с. 4/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факт перебування в трудових відносинах з відповідачем.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, підставою виникнення трудових відносин є укладання трудового договору (угоди) між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, в власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено обов'язковість письмової форми укладання трудового договору між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органом, який використовує найману працю. Вказане зобов'язання виконує правозахисну функцію, оскільки всі обов'язки і права сторін чітко викладені в трудовому договорі, що відповідно має юридичну доказовість. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Отже, учасниками цього правовідношення є представник та особа, яку він представляє (довіритель). Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства

Статтею 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Надані позивачкою докази у підтвердження знаходження у трудових відносинах з відповідачем - доручення на представництво підприємства у суді не підтверджують факт перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах, оскільки не містять відомостей про її посаду та розмір заробітної плати та т.і. Позивачка виконувала разові доручення щодо представництва інтересів відповідача у суді. Не надано доказів, що між сторонами було укладено угоду щодо прийняття позивачки на роботу, вона не писала заяву про прийняття на роботу, відсутні будь-які відомості про отримання нею заробітної плати.

Розглядом справи достовірно встановлено, що трудовий договір з ОСОБА_6 не укладався, записи у трудовій книжці про її перебування з відповідачем у трудових правовідносинах відсутні.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не довела факт перебування в трудових відносинах з відповідачем, оскільки з нею не укладався в письмовій формі трудовий договір, яким би були визначені умови та порядок оплати праці. Оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення заробітної плати особі, у випадку, коли вона бере участь у справі як представник за довіреністю, вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі з Громадської організації «Кримська республіканська організація Українського товариства мисливців і рибалок» є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, поясненням сторін згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Доводи апеляційної скарги не містять безумовних правових підстав для скасування рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді