УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 876/15650/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засіданні Малетич М.М.,

за участю учасника процесу ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року про залишення позовної заяви без руху за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ТзОВ «Вамир-Гал» про зобов'язання ТзОВ «Вамир-Гал» за власні кошти здійснити знесення самовільно збудованої сходової клітки,-

В С Т А Н О В И В :

05.12.2013р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Вамир-Гал» про зобов'язання ТзОВ «Вамир-Гал» за власні кошти здійснити знесення самовільно збудованої сходової клітки.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року позовну заяву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області залишено без руху, з підстав недодержання вимог ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На думку судді, з огляду на вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» недодержання вимог ст.106 КАС України полягає в тому, що при зверненні органу ДАБК з позовними вимогами про знесення самочинного збудованих споруд, позивач повинен зазначити розмір витрат, які підлягатимуть компенсації відповідачем, у разі примусового знесення збудованого ним об'єкта.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області оскаржила ухвалу судді суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу в якій зазначає, що така порушує норми процесуального та матеріального права та вказує на те, що суддя першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали покликався на вимоги ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на яке не покликалась Інспекція при зверненні до суду, оскільки позов Інспекцією заявлений про знесення в порядку ст.376 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) не є перешкодою судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року позовну заяву Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ТзОВ «Вамир-Гал» про зобов'язання ТзОВ «Вамир-Гал» за власні кошти здійснити знесення самовільно збудованої сходової клітки залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків до 16 грудня 2013 року.

Недоліками позовної заяви, згідно ухвали судді, є не зазначення розміру витрат, які відповідач буде змушений компенсувати у разі примусового знесення збудованого ним об'єкта.

Разом з тим, вказані висновки судді щодо залишення позовної заяви без руху колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими вимоги обґрунтовуються, про що позивач надає докази, або ж зазначає, причини неможливості їх надання.

Згідно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріпленого у ч.3 ст.11 КАС України, кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст.137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені КАС України для позовних заяв.

Аналіз вищевикладених вимог чинного законодавства дає колегії суду підстави вважати, що позивач наділений правом щодо збільшення або зменшення розмір позовних як при розгляді справи в попередньому судовому засіданні так і на протязі всього часу судового розгляду.

Колегія суду зауважує, що обставина, яку зазначає суддя першої інстанції в оскаржуваній ухвалі як підстава залишення без руху позовної заяви, не є перешкодою для відкриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки судді першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає до скасування як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року про залишення позовної заяви без руху у справі №813/9136/13-а скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

В.Я. Макарик

Повний текст Ухвали виготовлено 28.01.2014р.