ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р. | Справа № А-15/241 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді:
Деделюка Бориса Васильовича
При секретарі Титик Ірині Василівні
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Івано-Франківського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, вул.Гуцульська, 9, м.Івано-Франківськ,76007
до відповідача Редакції районної газети "Верховинські вісті" вул.Франка,107, смт. Верховина,Верховинський район, Івано-Франківська область,78711
за участю представників сторін:
від позивача: Юхменко Д.М., (довіреність №01-195/718 від 15.06.06р. )
від відповідача: Ватаманюк Д.М. - редактор.
Представникам сторін роз”яснено права та обов”язки передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно поданого клопотання, відповідно до п.2-1 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється. Відводу складу суду не заявлено. В судовому засіданні 07.11.06 оглошено перерву до 07.12.06
встановив:
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд із позовом до Редакції районної газети "Верховинські вісті" про стягнення 4675, 00 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення інвалідів у 2005році.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем не створено в 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів, чим порушено норми статті19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" згідно якої, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, при цьому посилається на те, що ним фактично створено робоче місце для працевлаштування інваліда, що підтверджується наказом №68 від 03.11.2004 року та актом №2 атестації робочого місця від 05.11.2004 року. Окрім цього зазначає, що засновниками відповідача є Верховинська райдержадміністрація та Веховинська районна рада, з бюджету, який створюється фонд оплати праці працівників, у зв"язку з чим вважає позов необгрунтованим. Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Згідно статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням дивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Статтею 18 вищевказаного Закону, в редакці, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, (станом на 01.01.2005 року) встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно статті 19 вищевказаного Закону для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно статті 20 вказаного закону, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інваалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітньої плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Штрафні санкції за незабезпечення нормативу, згідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплачують підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом.
Згідно Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів затвердженого постановою КМУ від 03.05.95. №314 визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об"єднанні), в установі та організації не залежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Як вбачається із позовної заяви позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 4675грн.00коп. за незайняте робоче місце інвалідом в 2005році, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача, яка фактично становила 14 чоловік.
За таких обставин, в 2005році, відповідачем фактично створено робоче місце для працевлаштування інваліда, даний факт підтверджується наказом №68 "Про атестацію робочого місця кореспондента районної газети "Верховинські вісті" для працевлаштування інваліда II або III групи та актом №2 атестації робочого місця для влаштування на роботу інваліда II або III групи на посаду кореспондента редакції газети "Верховинські вісті", тому відсутня вина та підстави щодо стягнення з Івано-Франківського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій. Окрім цього суд звертає увагу на ті обставини, що відповідачем проінформовано районний центр зайнятості про створення робочого місця для інваліда та відсутність осіб, які мають відповідну освіту та можливість працевлаштування на дану посаду.
Позивачем не спростовавано заперечення відповідача, щодо створення ним робочого місця для працевлаштування інваліда, фактично фінансування відповідача здійснюється з бюджету, тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності, щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця у розмірі 4675грн.00коп.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача безпідставними та необгрунтованими, тому в позові слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 49, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На постанову господарського суду, яка не набрала законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) постанови через місцевий господарський суд.
Суддя Деделюк Борис Васильович
постанову складено в повному обсязі 20.12.06
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Вінтоняк Оксана Іванівна