ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2006 р. | Справа № А-15/226 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,
при секретарі судового засідання: Суфрищук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ДП АФ "Тисмениця" ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат" вул.Галицька 93,
м. Тисмениця,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400
до відповідача Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі вул.Площа Ринок 17, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000621500/1 від 10.08.2006
за участю представників сторін: .
від позивача: Білан Н.М. - представник, довіреність № б/н, від 01.03.06.
від відповідача: Шамотайло Б.Ю.- головний державний податковий інспектор юридичного сектору ДПІ в Тисменицькому районі, довіреність № 643/10/10-041 від 20.03.06р.; Йосипів М.М.- довіреність, №9989/10/10 від31.10.2006року;
Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно поданого клопотання, відповідно до п.2-1 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення " кодексу адміністративного судочинства України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. Відводу складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 17.10.2006 оголошувалась перерва до 20.10.2006 року. Розгляд справи завершено 15.12.2006р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, суд
встановив:
ДП АФ " Тисмениця" ВАТ "Івано - Франківський м"ясокомбінат" звернулося в суд із позовом до ДПІ в Тисменицькому районі про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення 0000621500/1 від 10.08.2006.
Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що в результаті проведеної ДПІ в Тисменицькому районі невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2006р. за результатами проведеного аналізу та копій банківських документів, які підтверджують факт сплаченння сум, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування постачальникам товарів у квітні 2006р., які вказано у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, відповідач безпідставно прийшов до висновку, що позивачем завищено розрахунок бюджетного відшкодування за травень 2006р. з податку на додану вартість в сумі 40 781 грн., в зв"язку з порушенням норм п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податковове повідомлення-рішення №0000621500/0 від 13.07.2006 року, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р. в розмірі 40 781 грн.
Позивачем, в адміністративному порядку, оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000621500/0 від 13.07.2006 року до ДПІ в Тисменицькому районі. Згідно рішення ДПІ в Тисменицькому районі про результати розгляду скарги від 10.08.2006р. №7466/10/31-10, скаргу позивача залишено без задоволення та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000621500/1 від 10.08.2006 року.
Представник позивача не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням №0000621500/1 від 10.08.2006 року, вважає, що висновок відповідача про неправомірне декларування бюджетного відшкодування за травень 2006 року та відповідно зменшення за цей період суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 40781,00 грн. є помилковим.
Представник відповідача заявлений позов не визнає, в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. При цьму посилається на те, що відповідачем не долучено до поданої ним декларації відповідних податкових накладних, одержаних від постачальників. В попередньому та в судовому засіданнях представники сторін підтвердили викладену позицію. Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для вирішення спору, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. За таких обставин, податковим органом здійснено дану перевірку виключно на підставі даних, які зазначено в податковій декларації та інших документів, які до неї долучено. Згідно підпункту „в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь - яких інших видів перевірок платника податків. Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання. ДПА України в листі від 04.11.2003 р. N 17174/7/11-1216 зазначається, що відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації приймаються податковим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників. Разом з цим зареєстровані у податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають камеральній перевірці (при цьому необхідно звернути увагу, що відповідно до підпункту 4.2.2 вказаного Закону камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків). Однак, даним актом не виявлено жодної арифметичної або методологічної помилки. Підпунктами 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїздну перевірку (документальну) платника податків для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. За таких обставин вищезазначеним законом встановлено, що при поданні податкової декларації з податку на додану вартість, податковим органом проводиться невиїзна перевірка (камеральна) заявлених у декларації даних, на предмет виявлення арифметичної чи методологічної помилок.
У випадку виникнення достатніх підстав вважати, що платником розрахунок бюджетного відшкодування подано з порушенням норм податкового законодавства, проводиться позапланова виїзна перевірка (документальна) за результатами якої, платника може бути позбавлено бюджетного відшкодування. В даному випадку, податковий орган фактично позбавив відповідача права на отримання бюджетного відшкодування виключно за результатами камеральної перевірки, а не документальної (в процесі здійснення якої податковим органом проводиться аналіз первинних бухгалтерських документів - накладних, податкових накладних), як того вимагає чинне законодавство, що як наслідок призвело до порушення відповідачем п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000621500/1 від 10.08.2006р. Підпунктом 7.7.2 ст.7 Закону України„Про податок на додану вартість" встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Отже, обов’язковою умовою відшкодування податку на додану вартість є його фактична сплата. В розумінні підпункту 7.7.2 ст.7 Закону України„Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість сплачена в періоді, що передує звітньому, незалежно від кількості періодів, що передують такому періоду.
Позивачем у відповідності до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за N 250/2054 (із змінами внесеними згідно Наказу ДПА України від 15 червня 2005 року N 213) заповнено та подано податкову декларацію до податкового органу за лютий 2006р. Згідно приписів встановлених п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, в даному випадку, позивачем отримано податкові накладні від контрагентів, якими сплачено податок на додану вартість в сумі 40 781,00 грн. зокрема: 25.04.06р. - №16/3 від 31.03.2006р.; 17/3 від 31.03.2006р. продавець - ТОВ „Техніком”, - 21.04.2006р. - №39 від 31.03.2006р. продавець - ДП „Ямниця”.
Накладні від інших контрагентів, а саме: ПОПГ „Поточище”, ВАТ „Івано-Франківськголовпостач”, Івано-Франківський ОДЦЕСР, ДПДГ „Перемога”, виписані продавцями у квітні 2006р. і відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підставно включено платником до декларації з податку на додану вартість поданої у травні 2006р. що як наслідок, позбавило платника на включення сплачених в березні 2006р. сум податку на додану вартість до декларації по податку на додану вартість за квітень місяць 2006р.
Отже, відповідно до п.п. 7.4.5 Закону, в момент одержання права на віднесення сплачених сум з податоку на додану вартість до складу податкового кредиту в наступному податковому періоді, обов’язковою умовою такого включення є підтвердження таких сум податковими накладними одержаними від постачальників. Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач прийшов до помилкового висновку, наведеного в акті перевірки №239-1520/32573828, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000621500/1 від 10.08.2006. Відповідно до п. 1 ст 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Пунктом 2 вищевказаної статті, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000621500/1 від 10.08.2006 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись Законом України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 158 -163 КАС України, господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задоволити.
Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ в Тисменицькому районі №0000621500/1 від 10.08.2006року.
Суддя Деделюк Борис Васильович
постанова підписана 22.12.06
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Суфрищук Леся Василівна