28.01.2014

Нахімовський районний суд м. Севастополя

Справа № 765/7608/13-к

провадження № 1-кп/765/381/13

Категорія № 20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року місто Севастополь

Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого: - судді Бурлакова Г.С.,

при секретарі: - Дуброва Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Севастополя кримінальне провадження № 765/7608/13-к за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Куп'янськ Харківської області, громадянина України, має неповну вищу освіту, одруженого, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, який проживав за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

17.02.2011 р. Гагарінським районним судом м. Севастополя за ст. ст. 15 ч. 3 - 185 ч. 1, 185 ч. 3 КК України, до 4-х років позбавлення волі, з випробувальним строком на 3 роки,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

за участю:

сторони обвинувачення: старшого прокурора прокуратури Нахімовського району м. Севастополя - Трохименко О.О., -

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_2

інших учасників судового провадження: потерпілої ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2012 року в період часу з 21 год. 30 хв. до 22 год. 50 хв., ОСОБА_2, діючи повторно, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими спонуканнями, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, знаходячись у гостях ОСОБА_4, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1, викрав жіноче золоте кільце з каменем, 585 проби, вартістю - 4.500 гривень; жіноче золоте кільце, 585 проби, вартістю - 2.000 гривень, жіноче золоте кільце, вартістю - 2.000 гривень, чим завдав матеріальну шкоду потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму - 8.500 гривень. Після чого, ОСОБА_2 з місяця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на свій розсуд, чим завдав останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, та признається в ньому винним.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину визнав повністю.

По суті обвинувачення та заданих йому питань ОСОБА_2 показав, що 21.04.2012 р. в вечері він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_5, прізвище його не пом'ятае. Разом вони пішли на кінцеву зупинку тролейбуса № 7 на вул. Горпищенко. Пізніше вони зустріли свого спільного знайомого ОСОБА_6, котрий запропонував піти до нього додому, щоб продовжити розпивати спиртні напої. Його дім знаходився недалеко від цієї зупинки. Коли вони піднялись на четвертий поверх та зайшли до однокімнатної квартири, то дома нікого більше не було крім них. На кухні вони почали розпивати куплену раніше бутилу горілки. Пізніше ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли до залу квартири, а він сам залишився на кухні. Він побачив на поличці золоті кільця та взяв їх, поклавши до карману штанів. Коли на кухню повернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_6, він сказав, що піде до магазину ще за однією пляшкою горілки. Він вийшов з квартири та більше до неї не повертався. Кільця він здав за допомогою своєї сестри у ломбард, котрий знаходиться в будинку побуду на вул. Горпищенко. Отриманими коштами він розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України, з урахуванням відсутності заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції.

Згідно до ст. 66 ч. 1 п. 1 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, судом визнається: щире каяття.

Відповідно до ст. 67 ч. 1 п. 13 КК України, обставиною, що обтяжує йому покарання, судом визнається: скоєння злочину особою, яка знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання у відношенні ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, що відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, раніше судимого за аналогічний злочин проти власності, такого, що характеризується дільничним інспектором міліції негативно, не працюючого, котрий має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, наявність вищевказаних обставин, що пом'якшує та обтяжує йому покарання, котрий не відшкодував потерпілий майнову шкоду, тому приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за скоєний злочин, тільки у вигляді позбавлення волі.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для його можливого виправлення та попередження скоєння їм нових злочинів.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд не призначає йому інші альтернативні види покарань, вказані в санкції частини статті, а також не знаходить достатніх підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки приходить до висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його можливого виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_2 за вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 червня 2013 р., був засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 ч. 1 КК України, а після цього Куп'янським міськрайонним судом Харківської області від 17 грудня 2013 р., засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 70 ч. 4 КК України до 4 років 7 місяців позбавленні волі, а вказаний вище злочин він вчинив до винесення останнього вироку, то суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов не заявлявся, арешт на майно обвинуваченого не накладався.

Питання про речові докази по справі вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України, тому гранований камінь рожевого кольору, повернутий ОСОБА_4, - необхідно залишити їй як законному власнику.

Відповідно до ст. 126 КПК України процесуальні витрати у розмірі 588,00 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в м. Севастополі.

Суд вважає доцільним залишити запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою без змін з метою забезпечення виконання вироку.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 185 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного по даній справі більш суворим, призначеним вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17.12.2013 р., остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 4-х (чотирьох) років 7-ми (семи) місяців позбавлення волі.

Термін покарання ОСОБА_2 обчислювати з 24 квітня 2013 р.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін до набрання вироком Законної сили.

Речовий доказ по справі: гранований камінь рожевого кольору, повернутий ОСОБА_4, - залишити у неї.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в м. Севастополі в рахунок процесуальних витрат - 588,00 грн.

Вирок набирає законної сили, якщо протягом 30-ти діб з моменту його проголошення не надійде апеляційна скарга та може бути оскаржений у зазначений строк до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через Нахімовський районний суд м. Севастополя.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий у справі:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя Г.С. Бурлаков