№ справи:118/227/2012 Головуючий суду першої інстанції:Томащак А.С.

№ провадження:22-ц/0190/3564/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Куриленко О. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Куриленко О.С.

суддів:Онищенко Т.С.,Даніла Н.М.,

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ в АР Крим, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої діями та бездіяльністю виконавчої служби, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 листопада 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем фізичним чи юридичним особам, визначено положенням ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.12.2012 року зобов'язано ОСОБА_9 знести перегородку, встановлену в приміщенні загального користування - в кухні будинку АДРЕСА_1, стягнуто на користь позивачів суму судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11.02.2013 року вищевказане судове рішення було залишено без змін.

01.04.2013 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим видано виконавчі листи на виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.12.2012 року.

Постановами державного виконавця від 20.05.2013 року стягувачам було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29.07.2013 року визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС СМУЮ в АР Крим від 20.05.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язано головного державного виконавця Центрального ВДВС СМУЮ в АР Крим або іншу посадову особу виконавчої служби задовольнити вимоги скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7

11.10.2013 року державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.

23.10.2013 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться багатоповерховий гуртожиток на кожному поверсі якого є кухня, та на якому поверсі повинно бути виконане рішення суду чітко не вказано в резолютивній частині, про що складено акт від 23.10.2013 року.

28.10.2013 року Центральний ВДВС СМУЮ в АР Крим звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим щодо роз'яснення рішення суду від 11.12.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, Центральним ВДВС СМУЮ в АР Крим рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.12.2012 року виконується на цей час і казати про порушення виконавчою службою закону неможливо.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року у позовній заяві про відшкодування шкоди повинно бути зазначено у чому складається цей збиток, якими неправомірними діями або бездіяльністю він заподіяний позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір збитку, і якими доказами це підтверджується.

Позивачі не надали суду доказів заподіяння моральної шкоди діями Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ в АР Крим.

При таких обставинах позиція суду першої інстанції по справі є правильною, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до простого непогодження з рішенням суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: