КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/4195/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.,
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Костюченко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідача) у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013р. № 0002771600, № 0002781600.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Броксид» за період з 01.10.2011 по 31.03 2012.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.07.2013 № 2/10-36-16-03-018/31364122 (надалі - акт перевірки).
Податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом за наявності вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2013, згідно якого директора ТОВ «Броксид» - ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України за ознаками фіктивного підприємництва, а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а також внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 № 0002771600, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 249 005,00 грн. (за основним платежем - 199 204,00 грн. та за штрафними санкціями - 49 801,00 грн.); № 0002781600, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 225 577,50 грн. (за основним платежем - 180 470,00 грн. та за штрафними санкціями - 45 117,50 грн.).
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протиправно донараховано позивачу суму податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції, між позивачем та контрагентом ТОВ «Броксид» було укладено наступні договори №19/08/11 від 19.08.2011р., №28/02/12 від 28.02.2012р.,01/03/12 від 01.03.2012р.
Для розширення ринку збуту та збільшення об'ємів реалізації власної продукції позивачем було замовлено маркетингові дослідження у ТОВ «Броксид». Відповідні послуги було прийнято позивачем за актами виконаних робіт та оплачено у повному обсязі.
У звітних періодах жовтень, грудень 2011 року, лютий, березень 1012 року в податковому обліку TOB «Ергопак» частину податкового кредиту з податку на додану вартість сформовано шляхом відображення в податковій звітності суми ПДВ у загальному розмірі 180 470,30 грн. від оформлення операцій з контрагентом TOB «Броксид».
TOB «Ергопак» до перевірки надано бухгалтерську довідку від 21.06.2013р. за №315 (завірена головним бухгалтером Мстиславським В.М. та скріплена печаткою TOB «Ергопак»).
Таким чином, позивачем оформлено операції з контрагентом TOB «Броксид» на загальну суму 1 082 822,00 грн., та наслідки таких операцій відображено в податковому обліку, а саме:
- до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено суму у загальному розмірі 902 351,67 грн.;
- до складу податкового кредиту віднесено суму у загальному розмірі 180 470,34 грн.
Дарницьким районним судом міста Києва в справі №2602/4305/12 по обвинуваченню особи у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.366 ч.І, 27 ч.5, 205, ч.І КК України, було винесено 11 лютого 2013 року Вирок іменем України, відповідно до якого встановлено:
Обвинуваченою особою вчинено фіктивне підприємництво, а саме: за попередньою змовою з невстановленою слідством особою 07.06.2011 року з метою прикриття незаконної діяльності обвинуваченою особою зареєстровано суб'єкт підприємницької діяльності TOB «Броксид» (код ЄДРПОУ 37700428), ставши одноосібним засновником даного підприємства та його директором.
Створення TOB «Броксид» дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи фіктивне підприємство в якості прикриття, невстановлені слідством особи, маючи за дорученням віл імені обвинуваченої особи доступ до розрахункового рахунку, печатку товариства, отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняттям торгівлею, які дозволяють ухилитись від сплати податків.
Отже, відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагента, а саме TOB «Броксид».
У листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по такій накладій до податкового кредиту та у такому випадку платник податків має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вироком від 11.02.2013 року Дарницького районного суду міста Києва, при розгляді справи №2602/4305/12 встановлено, що TOB «Броксид» було зареєстроване з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності (фіктивне підприємництво), то вищезазначене підприємство TOB «Броксид» не мало можливості здійснити поставку товарів, робіт чи послуг.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.