Головуючий суду 1 інстанції - Рімашевська О.В.
Доповідач - Матвєйшина О.Б.
Справа № 2/1210/8828/2012
Провадження № 22ц/782/5324/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого: Матвєйшиної О.Б..
суддів: Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,
при секретарі: Борзило О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Краснодоні Луганської області на рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 19 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Краснодоні Луганської області про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на отримання виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Краснодоні Луганської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на отримання виплат, посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, внаслідок професійного захворювання. Після смерті дружини батька - її матері у 2009 році, вона, її чоловік - ОСОБА_5, їхні доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, стали проживати однією сім'єю з її батьком ОСОБА_4, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати до моменту смерті батька. Тому просила встановити факт, що вона - ОСОБА_3, її чоловік - ОСОБА_5, їхні доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали однією сім'єю та були членами однієї сім'ї з її батьком ОСОБА_4 до моменту його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, та визнати, що вона має право на отримання страхових виплат, передбачених Законом України «Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» після смерті батька.
Рішенням Краснодонського міського суду Луганської області від 19 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 - задоволено.
Судом встановлено факт проживання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, однією сім`єю та, що вони були членами однієї сім'ї з ОСОБА_4 до моменту його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Визнано за позивачкою ОСОБА_3 право на отримання страхових виплат, передбачених Законом України «Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» після смерті батька.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач ВД Фонд ССНВ в м. Краснодоні Луганської області подав до суду апеляційну скаргу. Вважає, що при прийнятті рішення судом невірно застосовані норми матеріального права. Просить скасувати рішення, та винести нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, осіб, яки прийняли участь у розгляді справи, дослідивши надані матеріали та матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст..10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановлені обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції у повній мірі не дотримано.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачка, її чоловік та дві дочки проживала однією сім'єю і були членами сім'ї її батька ОСОБА_4, що дає їй право на отримання виплат на підставі ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 підлягав обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 помер. Висновком МСЕК від 19 березня 2012 року встановлено причинно-наслідковий зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням. Позивачка ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та з 12.07.1996 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, проживала окремо зі своїми членами сім'ї від свого батька.
За змістом ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до ст. 33 вказаного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Згідно із ч. 7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
За змістом ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я створюється на підставі шлюбу. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Оскільки позивач, яка є донькою померлого, перебуває в зареєстрованому шлюбі, має свою сім'ю, проживала окремо від батька, вона не може бути членом іншої сім'ї, не є непрацездатною й не відноситься до осіб, які мають право на одержання виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому підстави для одержання таких виплат після смерті її батька ОСОБА_4 у неї відсутні.
Та обставина, що вона здійснювала догляд за своїм хворим батьком, не є підставою вважати, що вони були членами однієї сім'ї, оскільки надавати допомогу своїм батькам є обов'язком дітей.
Також судова колегія вважає, що підстав для визнання чоловіка позивачки членом однієї з її батьком сім'ї, немає, оскільки її чоловік є дієздатною повнолітньою особою, ніяких повноважень на заявлення такого позову в його інтересах позивачкою не надавав, отже судова колегія вважає, що позивачка у цьому випадку є неналежним позивачем.
Також судова колегія вважає, що немає підстав для визнання неповнолітніх дітей позивачки членами однієї з батьком позивачки сім'ї, оскільки неповнолітні діти за наявності батьків, які не позбавлені батьківських прав, не можуть бути членами сім'ї інших родичів.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
З урахування наведеного висновок суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає обставинам справи та при вирішенні зазначених позовних вимог судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому ухвалене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Краснодоні Луганської області - задовольнити.
Рішення Краснодонського міського суду Луганської області від 19 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Краснодоні Луганської області про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на отримання виплат - відмовити.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий :
Судді: