Справа №784/5050/13 23.12.2013 23.12.2013 23.12.2013

Провадження № 22ц/784/4084/13 Головуючий у 1 інстанції Боброва І.В. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

23 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Романенко Ю.О.,

з участю:

представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3,

представника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - Капустіна М.А.,

представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2013 року, постановлену за поданням старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла, -.

у с т а н о в и л а :

23 травня 2007 року ОСОБА_2 пред'явила до ОСОБА_7 первісний позов, що після уточнення містив наступні вимоги:

- про визнання квартири АДРЕСА_1 їх спільною сумісною власністю;

- визнання за нею права власності на ? частку у названій квартирі;

- поділ квартири, шляхом визнання за нею права власності на всю квартиру зі стягненням з неї на користь відповідача 7 189 гривень 50 копійок, як компенсація вартості його частки та визнання недійсним іпотечного договору від 27 грудня 2005 року, укладеного між відповідачем та Кредитною спілкою «Надія» на забезпечення кредитного зобов'язання ОСОБА_7 перед спілкою.

26 травня 2009 року Кредитна спілка «Надія» пред'явила до ОСОБА_7 зустрічний позов, про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є названа квартира, у зв'язку з невиконанням позичальником і, одночасно іпотекодавцем, умов кредитного договору.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2010 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 листопада 2010 року, у первісному позові відмовлено, а зустрічний задоволено.

Зазначене рішення перейшло у стадію примусового виконання, яке здійснюється Заводським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

05 серпня 2013 року старший державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції М.А.Капустін звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з поданням про примусове проникнення до переданої в іпотеку квартири, оскільки, як на думку виконавця, без проникнення до житла неможливо виконати рішення суду в частині звернення на неї стягнення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2013 року подання задоволено.

ОСОБА_2 подала на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.

Провадження № 22ц/784/4084/13

Скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала постановлена з численними порушеннями норм цивільно-процесуального законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції скасувати, оскільки вона постановлена без точного додержання норм процесуального права, а подання старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла, передати на нове вирішення того ж суду 1 інстанції.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла, суддя районного суду виходив з того, що у справі достатньо доказів для його задоволення, оскільки в інший спосіб виконати судове рішення можливості немає.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області з цим не погоджується, вважає такий висновок помилковим, необґрунтованим й незаконним.

Так, в силу ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і, у разі набрання ними чинності, є обов'язковими до виконання на всій території України для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, під приємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 5, 11 Закону України "Про виконавче провадження " примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби неупереджено, своєчасно та повно застосовуючи для цього лише передбачені законом заходи примусового виконання таких рішень, зокрема: звертати стягнення на майно боржника, на його заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію; вилучати у боржника й передавати стягувачеві певні предмети, зазначені у рішенні; вживати інші заходи, передбачені рішенням.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавцю надано певні права, в тому числі і право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

За ст. 376 ЦПК України таке подання вирішується негайно судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

З системно-логічного аналізу виписаних норм випливає висновок про те, що подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, можливо лише у визначених законом «Про виконавчу службу» випадках, зокрема:

- для виявлення або накладення в порядку, встановленому чинним законодавством арешту майна, грошових коштів, інших цінностей належних боржникові;

- для відібрання дитини, стосовно якої складено відповідний виконавчий документ.

Інших підстав названий закон не передбачає.

За такого, суд який розглядає подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, на яке звертається стягнення, повинен досліджувати, чим воно викликане, які є перешкоди для виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки і яким чином проникнення в житло усне такі перешкоди.

Районний суд, розглядаючи подання старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

Провадження № 22ц/784/4084/13

М.А.Капустіна, на зазначені норми уваги не звернув, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не у повній мірі є обґрунтованою та законною.

У зв'язку з наведеним та відсутністю у апеляційного суду повноважень, щодо вирішення питання про примусове проникнення до житла, подання старший державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції М.А.Капустіна слід повернути до Заводського районного суду м. Миколаєва для повторного вирішення.

Керуючись ст.ст. 312-313, 376 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу про примусове проникнення до житла - задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2013 року скасувати.

Повернути подання старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції М.А.Капустіна про примусове проникнення до АДРЕСА_1 на нове вирішення того ж суду 1 інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: