Справа №2-2562/11 20.01.2014 20.01.2013 20.01.2013

Провадження №22-ц/784/174/13 Головуючий у І інстанції Селіщева Л.І.

Категорія - 27 Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 січня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

з участю:

представника позивача - Ремешевського Є.А.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2012 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и л а :

05 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі Банк) пред'явив до ОСОБА_3 зазначений позов, який обґрунтував наступним.

05 травня 2008 року він в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_3 кредитно-заставний договір № NKH3A8000085129.

За його умовами Банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 15 374,14 доларів США на придбання автомобіля MITSUBISHI Galant 2.4, а той, в свою чергу, використати кредитні гроші за цільовим призначенням і повернути їх частинами згідно графіку погашення до 03 травня 2013 року.

Крім того, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування позиченими грошима, виходячи з процентної ставки 16,92 % річних, щомісячну винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,60 % від суми виданого кредиту, а також ще одної щомісячної винагороди за проведення додаткового моніторингу у розмірі 475,61 доларів США.

Придбаний за взяті в кредит гроші автомобіль MITSUBISHI Galant 2.4, являється предметом застави, заставна вартість якого становить 89 890 гривень.

Порушення позичальником умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше однієї гривні за кожен день прострочки, штраф у розмірі 100 % вартості предмета застави. У разі порушення грошового зобов'язання - штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми невиконаного зобов'язання та вимагати від позичальника дострокового виконання боргового зобов'язання.

Взятий на себе обов'язок Банк виконав належним чином, в той час, як ОСОБА_3 свого слова у повній мірі не дотримався.

Отримавши від Банку грошові кошти, він придбав за них у власність автомобіль і став використовувати на власний розсуд, попервах виконуючи і свій обов'язок з повернення кредиту, сплаті процентів та комісії за користування ним.

Проте у подальшому, його поведінка змінилася, з квітня 2009 року він припинив будь-які виплати за договором.

У зв'язку з цим, станом на 19 серпня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 12 557,39 доларів США, з яких:

· 5 178,88 доларів США заборгованості зі сплати тіла кредиту;

· 6 750,67 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

· 31,36 доларів США штраф (фіксована частина);

· 596,48 доларів США штраф (процентна складова).

Посилаючись на відмову ОСОБА_3 виплатити борг добровільно, Банк просив позов задовольнити.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2012 року позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь Банку стягнуто 100 101 гривню 23 копійки та судовий збір.

Представника відповідача ОСОБА_4 подав на це рішення апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові в повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилався на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 січня 2013 року, апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення суду І інстанції в частині стягнення неустойки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, про часткове задоволення такої вимоги, у задоволені вимоги Банку про стягнення 627,84 доларів США штрафів - відмовлено.

28 січня 2013 року Банк подав на вказане рішення касаційну скаргу, в якій просив змінити рішення апеляційного суду Миколаївської області в частині відмови у задоволені позовних вимог та зменшення розміру пені до 8 000 гривень, та задовольнити ці вимоги в повному обсязі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року, касаційна скарга Банку задоволена частково, рішення апеляційного суду Миколаївської області скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

09 грудня 2013 року цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла на адресу апеляційного суду і ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року призначена до нового судового розгляду суду апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду І інстанції змінити, оскільки районний суд ухвалив його без точного дотримання положень чинних цивільного та цивільно-процесуального законодавств, і викласти його резолютивну частину в новій редакції.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому судовому рішенні, районний суд вважав, що для цього є законні підстави і таке повністю відповідає засадам цивільного законодавства про свободу договору і належного його виконання. Відповідач, за кредитно-заставним договором взяв у Банку на придбання автомобіля грошові кошти, які використав за належністю, проте взятого на себе обов'язку по щомісячному поверненню їх частинами та сплаті процентів за користування позиченими грошовими коштами не виконав, внаслідок чого допустив заборгованість, яку і слід з нього стягнути у відшукуваному Банком розмірі. Крім того, він повинен сплатити Банку нараховані пеню та штрафи, як у фіксованій так і у відсотковій складових.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, крім висновку про належний до стягнення розмір пені, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Що ж до пені, то з врахування попередньої договірної поведінки боржника, наполегливості у застосуванні заходів для погашення заборгованості, принципу справедливості та розумності, норми закону про співмірність розміру неустойки до розміру збитків, правової позиції відповідача, спрямованої на зменшення неустойки - то її розмір слід стягнути у меншому, чим бажав позивач, розмірі.

Так, в силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк за кредитно-заставним договором № NKH3A8000085129 від 05 травня 2008 року, укладеному у простій письмовій формі, надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 15 374,14 доларів США на придбання автомобіля MITSUBISHI Galant 2.4, під зворотне зобов'язання позичальника повернути їх частинами згідно графіку погашення до 03 травня 2013 року і сплачувати проценти за користування позиченими грошима, виходячи з процентної ставки 16,92 % річних, щомісячну винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,60 % від суми виданого кредиту, а також ще одної щомісячної винагороди за проведення додаткового моніторингу у розмірі 475,61 доларів США.

ОСОБА_3, гроші взяв і використав за цільовим призначенням, передавши придбаний автомобіль в заставу Банку. До грудня 2008 року він дотримувався орієнтовного графіку погашення кредиту, а потім виплати припинив. У квітні 2009 року, за згоди Банку, було реалізовано заставлений автомобіль, а виручені гроші у розмірі 10 868 доларів США, внесено на рахунок Банку (а.с. - 65,65). Усі вони пішли на погашення заборгованості за кредитом, пенею та відсотками, з яких:

· 281,87 доларів США - на погашення пені;

· 1 488, 63 доларів США - на погашення поточної заборгованості з відсотків та заборгованих відсотків;

· 9 098,40 доларів США -на погашення тіла кредиту.

Залишилося до сплати 5 178,88 доларів США.

Відповідач залишок боргу не сплатив, у зв'язку з чим Банк продовжив нараховувати відсотки за користування кредитом, пеню та штрафи.

Станом на 19 серпня 2011 року відповідач став винним Банку 12 557,39 доларів США, з яких:

· 5 178,88 доларів США заборгованості зі сплати тіла кредиту;

· 6 750,67 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

· 31,36 доларів США штраф (фіксована частина),

· 596,48 доларів США штраф (процентна складова).

За такого і відповідно до статей 525, 589, 590, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України та розділу 13 кредитно-заставного договору, ОСОБА_3 повинен відповідати за неналежне виконання кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, а саме, повернути Банку залишок тіла кредиту достроково, сплатити прострочені відсотки та штрафи, а також, в межах позовної давності, пеню.

Оскільки він у добровільному порядку заборговані грошові кошти не сплачує, то їх слід стягнути за судовим рішенням, що вірно констатував і районний суд.

Проте, вирішуючи вимоги Банку про стягнення пені, то, як на думку колегії, вона вирішена без врахування попередньої договірної поведінки відповідача, який спочатку справно платив належні за кредитним договором грошові суми, сплативши 2 855 доларів США, а коли виникли труднощі з того, зініціював продаж заставленого автомобіля, і всіляко сприяв його продажу, а після продажу - усі виручені гроші спрямував на погашення боргу перед Банком, а також позиції Конституційного Суду України та міжнародної практики, щодо врегулювання спорів між банками та позичальниками, які виникають з кредитних відносин.

Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який перевищує заборгованість, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини 3 статті 551 ЦК України.

В силу ч. 3. ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, а пеня є її видом, може бути зменшена за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія вважає, що у спірних правовідносинах є обставини, які дають суду підстави для зменшення розміру пені, зокрема, це невідповідність розміру збитків розмірові неустойки, всіляке сприяння з боку відповідача у погашенні заборгованих грошових сум, його добросовісна договірна поведінка в процесі продажу придбаного і переданого тому в заставу автомобіля.

Як на думку колегії, суму пені слід зменшити до 1 000 доларів США, і це у повній мірі буде відповідати наведеним вище засадам Конституції України, міжнародній практиці та нормам цивільного законодавства про розумність та справедливість судових рішень.

Крім того, стягнення слід провести у доларах США, оскільки саме про це просив позивач, зазначивши еквівалент стягнутих грошових коштів у гривнях, та виписавши складові стягнутої суми.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 821 гривню 81 копійку судових витрат останнього, в трьох судових інстанціях.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 жовтняя 2012 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 6 806,72 долари США, що еквівалентно 54 249 гривням 56 копійкам, з яких:

· 5 178,88 доларів США, що еквівалентно 41 275 гривням 67 копійкам, заборгованість зі сплати тіла кредиту;

· 1 000 доларів США, що еквівалентно 7 970 гривням, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

· 31,36 доларів США, що еквівалентно 249 гривням 94 копійкам, штраф (фіксована частина);

· 596,48 доларів США, що еквівалентно, 4 753 гривням 95 копійкам, штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1 701 гривню 81 копійку на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: