ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 30112/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого- судді- Мікули О.І.,

суддів- Курильця А.Р., Кушнерика М.П.

з участю секретаря судового засідання- Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про стягнення компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою недоплаченої зарплати,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 (з врахуванням збільшення позовних вимог) звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з Державної судової адміністрації України в його користь 15521 грн. інфляційного збільшення суми боргу, зобов'язавши Міністерство фінансів України профінансувати Державну судову адміністрацію на вказану суму.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити компенсацію невиплачених грошових доходів ОСОБА_3 за період з 23 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, визначених постановою Хмельницького міськрайонного суду від 02 жовтня 2007 року, з урахуванням вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків та виплат». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач- Державна судова адміністрація України оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню, оскільки компенсації підлягають лише суми нарахованої, але невиплаченої працівникові заробітної плати. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник апелянта- Злепко І.І. в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, додатково пояснила, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року скасовано постанову, якою стягнуто недоплачену заробітну плату, недоплачене щомісячне довічне грошове утримання, компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів його виплати та судові витрати, що стало підставою для розгляду даної справи та прийняття постанови про нарахування та виплати компенсації невиплачених грошових доходів ОСОБА_3 за період з 23 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Під час нового розгляду цієї справи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої заробітної плати, недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів його виплати та судові витрати ухвалою суду були залишені без розгляду, а тому відсутній предмет позову. Просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Представник відповідача- Міністерства фінансів України подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги у відсутності представника Міністерства, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника Міністерства фінансів України за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з Державної судової адміністрації України в його користь 15521 грн. компенсації невиплачених грошових доходів, покликаючись на те, що Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня 2007 року, яка набрала законної сили 22 квітня 2008 року, стягнуто з Державної судової адміністрації України недоплаченої заробітної плати, щомісячного грошового утримання, компенсації втрати частини заробітної плати, всього в сумі 126187 грн. 39 коп., однак станом на 01 січня 2010 року зазначене рішення суду не виконано та суму боргу не стягнуто.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року позов задоволено частково, зобов'язано Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити компенсацію невиплачених грошових доходів ОСОБА_3 за період з 23 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, визначених постановою Хмельницького міськрайонного суду від 02 жовтня 2007 року, з урахуванням вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків та виплат». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплати призначені позивачу рішенням суду, що набрало законної сили, стосуються заробітної плати та довічного грошового утримання, є нарахованими, але невиплачені, а тому зазначені суми підлягають компенсації у зв'язку з порушенням строків їх невиплати. Разом з тим, не взято до уваги представлений позивачем розрахунок, оскільки такий проведений від суми призначеної рішенням суду з урахуванням доходів, що мають разовий характер та не підлягають компенсації.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим та передчасним, виходячи з наступного.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року постанову Хмельницього міськрайонного суду від 02 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року, які стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення компенсації нарахованих, але невиплачених грошових доходів, скасовано, а справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Хмельницького обласного управління юстиції про стягнення недоплаченої заробітної плати, недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням термінів її виплати направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, яка набрала законної сили, позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Хмельницького обласного управління юстиції про стягнення недоплаченої заробітної плати, недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням термінів її виплати залишено без розгляду.

Предметом позову є та конкретна матеріально- правова вимога позивача до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно- правового відношення, і з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даній адміністративній справі відсутній предмет позову, право позивача не порушено, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року у справі № 2-а-849/10/2270/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 24.01.2014 року.