РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 123/14932/13-ц

Провадження № 2/123/625/2014

08.01.2014 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Жолуденко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання,

встановив:

ОСОБА_1 в грудні 2013 року звернувся до суду з позовом, за яким просив зняти ОСОБА_2 з реєстрації за АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що позивач набув в установленому порядку право власності на спірне домоволодіння, проте за адресою домоволодіння до цього часу залишився зареєстрованим попередній власник ОСОБА_2, що перешкоджає йому в користуванні власністю.

ОСОБА_1 надіслав заяву, за якою на вимогах позову наполягав, проти винесення заочного рішення у справі не заперечував, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся за останнім відомим місцем реєстрації.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори Юшкевич В.Є. за реєстровим №3-2790, що укладений між ним та ОСОБА_2

Проте, відчужувач ОСОБА_2 за вказаним договором, залишився зареєстрованим за адресою квартири, на що вказує довідка Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя» ( а.с. 8).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України.)

Відповідно до ст.ст. 379, 382 ЦК України, об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира.

Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Однією із підстав припинення права власності згідно зі ст.346 ЦК України є відчуження власником свого майна.

З аналізу наведених норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що право власника проживання в належному йому житлі нерозривно пов'язане з правом власності на житловий будинок, садибу, квартиру, а тому в разі припинення права власності на житловий будинок, садибу, квартиру, припиняється і право власника проживання (користування) в цьому житлі.

Отже, ОСОБА_2 втратив право користування АДРЕСА_1, з часу відчуження ним квартири.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Зокрема, згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі і шляхом припинення правовідношення (ст. 16 ЦК України).

Наявність реєстрації відповідача за спірним житлом, безумовно створює перешкоди позивачу, в користуванні власністю, зокрема у виді надмірної сплати за послуг з утримання будинку та прибудинкової території, тощо.

Тому, суд з метою поновлення прав позивача вважає за необхідне визнати відповідача таким, що таким, що втратив право користування АДРЕСА_1.

При цьому, суд вважає, що в даному випадку суд не вийшов за межі заявлених вимог, оскільки позивач обгрунтовував вимоги позову саме вказаними в рішенні приписами закону та на обставини якими суд обгрунтував рішення.

Разом з тим, вимога позивача про зняття відповідача з реєстрації за адресою спірного житла, є зайвою, оскільки рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і є підставою для зняття цієї особи з реєстрації за адресою житла, за заявою зацікавленої особи.

Отже позов підлягає задоволенню частково.

За такого рішення, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду відповідно до ст. 88 ЦПК України мають бути компенсовані йому відповідачем.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 грн. 40 коп. на відшкодування судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя на протязі десяти днів з моменту його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий М.Ф. Сенько