АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/8114/13 Головуючий 1 - інстанції - Єрмак Н.В.
Справа № 643/12115/13-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія -розподіл майна
подружжя
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.,
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,-
в с т а н о в и л а :
В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до Московського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_5, в якому просила визнати за нею в порядку поділу спільно нажитого майна право власності на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: місто Харків, АДРЕСА_1 і складається з сіней - II розміром 9,9 кв.м.; кладової - III розміром 2,8 кв.м.; житлової кімнати 2-3 розміром 15,3 кв.м.; коридору 2-4 розміром 7,2 кв.м.; коридору 2-5 розміром 2,7 кв.м.; житлової кімнати 2-7 розміром .2,0 кв.м.; кухні 2-8 розміром 8,7 кв.м.; туалету літ. «К»; сараїв літ. «Л» та літ. «М»; льоху літ. З» та огорожі 1-3.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вказана нерухомість придбана в період шлюбу, в якому вона перебувала з відповідачем з 10.11.1985 року за договором купівлі-продажу від 22 квітня 1993 року, покупцем за яким вказаний відповідач.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, визнати за нею в порядку поділу спільного нажитого майна право власності на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: місто Харків, АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_5 судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 759,02 грн., а також судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 379,51 грн.
В обґрунтування скарги посилається на те , що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права , при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам.
Вказує, що відповідно до п.п. 1, 3-5, 8 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд, зокрема, уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин; за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.
Висновок суду першої інстанції щодо неподання позивачем доказів, які свідчать про знаходження сторін в зареєстрованому шлюбі під час придбання спірного майна, є процесуально необґрунтованим.
Суд не звернув увагу на такі докази, як копія паспорту громадянина України - ОСОБА_4, серія НОМЕР_1, виданий Фрунзенським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 14.03.2000 р., на 10-й сторінці якого («Сімейний стан») міститься штамп про те, що 10.11.1985 р. був зареєстрований шлюб з громадянином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; та довідка про склад сім'ї, видана КП «Благоустрій» за №2024 від 05.07.2013 року, згідно з якою за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, прописані двоє осіб: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3
Вказує, що відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), що був чинний на час виникнення права спільної сумісної власності, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Так, у шлюбі за договором купівлі-продажу №174 від 22.04.1993 р. (зареєстрованому у КП ХМБТІ» за № 2853) сторонами було придбано 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1. Покупцем у договорі вказаний відповідач ОСОБА_5
Згідно з висновку про вартість оцінюваного майна - садибного житлового будинку за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 від 17.07.2013 р. вартість 3/5 частин житлового будинку становить 151 803,60 (сто п'ятдесят одну тисячу вісімсот три грн. 00 коп.).
Оскільки рівність часток у спільно нажитому майні передбачена законодавством, позивач ОСОБА_4 має право на 3/10 частини садибного житлового будинку за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 вартістю 75 901,80 грн.
Представник відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на апеляційну скаргу подала заперечення, в яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне і обґрунтоване, посилаючись на те, що позивачкою вчасно не були надані необхідні докази.
Крім того вказує, що ОСОБА_5 не визнає позовних вимог ОСОБА_4, оскільки має докази того, що спірна нерухомість, хоча і придбана під час шлюбу, не є сумісним майном подружжя, оскільки придбана для його батьків, за їх особисті кошти, виручені від продажу нерухомості в Грузії .
Вони з позивачкою та їх дочкою проживали в АДРЕСА_2 що є власністю ОСОБА_4, а в будинку по АДРЕСА_1 проживали батьки відповідача, які згодом переїхали в Московську область РФ з метою догляду за хворими батьками ОСОБА_7, де і знаходяться по теперішній час, а будинок та основні речі, крім особистих, залишили на сина.
Вказує також на неправдивість твердження позивачки про знаходження оригіналу свідоцтва про шлюб в справі про розірвання шлюбу, оскільки з позовом про розірвання шлюбу до суду звертався ОСОБА_5 і вона, як його представник, подавала до суду дублікат, а не оригінал свідоцтва.
Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, що беруть участь у справі; перевіривши
доводи скарги , заперечень на скаргу і матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів набуття спірного майна під час перебування у шлюбі.
Між тим, до позовної заяви позивачка додала фотокопію свого паспорту, у тому числі сторінки 10, на якій мається штамп Палацу одруження « Жовтневий» про реєстрацію 10 листопада 1985 року, шлюбу з ОСОБА_5, як і зазначено в позові.. Заперечень проти позову з тих підстав, що він не перебував у шлюбі з позивачкою на час придбання спірної частини будинку, відповідач до суду не надав.
Попереднє судове засідання з метою уточнення позовних вимог по справі не призначалось.
Справа булла розглянута за відсутністю сторін, незважаючи на те, що відповідач просив про відкладення справи і наполягав на своїй участі у її розгляді.
Наведене свідчить, що суд постановив рішення з порушеннями вимог ч.4 ст.10 ЦПК України і безпідставно залишив спір невирішеним, що у відповідності до п.п.4 ч.1 і ч.2 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
При цьому судовою колегією встановлено наступне.
Як убачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, ОСОБА_4. і ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 листопада 1985 року, який було розірвано рішенням Московського районного суду міста Харкова від 28 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили.
За договором купівлі-продажу від 22 квітня 1993 року, зареєстрованим в Харківському бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 набув право власності на 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в місті Харкові.
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (КпШС) від 20 червня 1969 року, що діяв на час укладення договору (набуття майна) встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або і з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Твердження представника відповідача про те, що спірна частина будинку не є спільною сумісною власністю сторін є безпідставним.
Як вже зазначено, покупцем за договором купівлі-продажу є ОСОБА_5, за ним на підставі вказаного договору зареєстровано право власності на 3/5 частини будинку. Майно за вказаним договором набуте під час перебування ОСОБА_5. у зареєстрованому шлюбі з позивачкою.
Належних та допустимих доказів того, що при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_5 діяв в інтересах своїх батьків і право власності на нерухоме майно, яке зазначено предметом цього договору, мало виникнути у його батьків чи одного з них або, що він мав в подальшому передати їм таке право суду не надано.
З часу укладення договору купівлі-продажу і до часу звернення позивачки до суду договір купівлі-продажу ніким, у тому числі, батьками відповідача, не оспорювався.
За таких обставин, у відповідності до ст.ст. 22,28 КпШС України позивачка має право на половину спірної частини будинку з надвірними будівлями як на частку у спільній сумісній власності подружжя, тому у цій частині її вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_4 заявлені вимоги про визнання права власності на частку у спільно нажитому майні подружжя , а не про поділ цього майна в натурі, вимоги про зазначення житлових та нежитлових приміщень будинку та надвірних будівель, з яких складається спірне майно та вартості частки є зайвими і задоволенню не підлягають.
У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати: судовий збір, сплачений за подання позову та за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.4ч.1,ч.ст.309,ст.ст.313,314,316,317,319,324
ЦПК України, ст.ст.22,28 КпШС України (1969р) судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2013 року скасувати і ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в місті Харкові - за кожним.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1138 ( одну тисячу сто тридцять вісім) грн.. 53 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя - підпис
Судді колегії - підписи
Копія вірна. Суддя -