ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа №922/3773/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гришукова Т.Ф., дов. №1214-06-1 від 23.12.2013

відповідача - Ткачук В.Ф. - директор, особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ (вх. № 3281 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 р. по справі № 922/3773/13

за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ

до Державного підприємства "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 785,34 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей" 785,34 грн. неустойки, з яких пені у розмірі 155,34 грн. та штрафу у розмірі 630,00 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на надання послуг з Розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) "Розроблення Правил охорони праці під час виробництва друкованих плат" №93-Ф-10 від 27.07.2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2013р. у справі № 922/3773/13 (суддя Денисюк Т.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також вважає, що рішення містить необґрунтовані висновки, які не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що в строки передбачені календарним планом за договором відповідач послуги за 3 етапом не надав. Позивач вказує на те, що господарським судом не досліджено той факт, що календарним планом позивач та відповідач погодили строк надання послуг за 3 етапом договору: жовтень 2010 - 15 листопада 2012, в той час, як додатковою угодою від 14.12.2012 №5 до договору сторонами було погоджено строк дії договору до 28.12.2012 без зміни строків надання послуг

Відповідач надав відзив та додаток до відзиву на апеляційну скаргу, в яких з наведеним позивачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що сторони за взаємної згоди шляхом внесення відповідних корегувань погодили зміни шляхом заміни строків дії самого договору та відповідних додатків. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2010 року між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовник) та Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (виконавець) був укладений Договір №93-Ф-10 на надання послуг з Розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) "Розроблення Правил охорони праці під час виробництва друкованих плат" (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець (відповідач) за завданням Замовника (позивач) зобов'язується надати послуги з "Розроблення Правил охорони праці під час виробництва друкованих плат" (Послуги) в кількості, обсязі та за цінами в строки, визначені Технічними вимогами (Додаток 1) і Календарним планом (Додаток 2), які є невід'ємними частинами цього Договору про закупівлю, а Замовник зобов'язаний оплатити Виконавцю надані Послуги, в розмірі та строки, встановлені цим Договором.

При цьому п.3.1. сторони визначили, що ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 24000,00 гривень, у тому числі ПДВ 4000,00. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у калькуляції кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.п. 4.1 - 4.3 Договору, результати наданих послуг передаються по кожному етапу Виконавцем Замовнику з супровідним листом. Приймання Послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу. Перелік, зміст та строки надання Послуг визначаються Технічними вимогами (Додаток 1) та Календарним планом (Додаток 2).

Зокрема, п. 9.1., сторони встановили строк дії договору до 31.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені додаткові угоди до договору про продовження терміну дії договору, а саме:

30.12.2010 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до Договору відповідно до якої строк виконання робіт за Договором продовжений до 30.06.2011 року.

29.06.2011 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 2 до Договору відповідно до якої строк виконання робіт за Договором продовжений до 31.12.2011 року.

30.12.2011 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 3 до Договору відповідно до якої строк виконання робіт за Договором продовжений до 30.11.2012 року.

30.07.2012 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 4 до Договору відповідно до якої строк виконання робіт за Договором продовжений до 15.12.2012 року.

14.12.2012 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 5 до Договору відповідно до якої строк виконання робіт за Договором продовжений до 28.12.2012 року.

28.12.2012 року між сторонами була підписана Додаткова угода № 6 до Договору відповідно до якої строк виконання робіт за Договором продовжений до 01.10.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання відповідачем обов'язку з надання послуг за договором не настав на момент звернення із позовом до суду, та у позивача відсутнє право вимагати стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання відповідачем.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи, ґрунтуються на документальних доказах та нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що за своєю правовою суттю між сторонами по справі виникли правовідносини з договору №93-Ф-10 на надання послуг з Розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) "Розроблення Правил охорони праці під час виробництва друкованих плат".

Так, в первісній редакції договору сторони домовились, що він діє до 31.12.2010. В цей же термін мали бути надані передбачені договором послуги.

Ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в процесі виконання договору сторони корегували договір шляхом складання додаткових угод до нього.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в додатковій угоді №6 від 28.12.2012 сторони зазначили, що до договору вносяться наступні зміни: у пункті 4.6.3. договору слова "15 листопада 2012 р." вирішено замінити словами " 01 жовтня 2013 року", у п. 9.1 слова « 28 грудня 2012 року» замінити словами « 01 жовтня 2013 року», у календарному плані (додаток № 2 до договору) слова "жовтень 2010 - 15 листопада 2012 " вирішено замінити словами « 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року».

Таким чином, сторони дійшли згоди щодо істотної умови договору (з урахуванням внесених додатковими угодами змін) - строку його дії - до 01.10.2013 року.

Ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, додатковою угодою №6 від 28.12.2012, яка є невід'ємною частиною договору, були змінені істотні умови договору щодо строку виконання 3-го етапу договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання сторін, та змінились зобов'язання сторін відповідно до вказаних умов.

Таким чином, є очевидним, що наміри сторін були направлені саме на зміну умов договору, оскільки в процесі виконання договору сторони впевнилися в неможливості виконання 3-го етапу договору в обумовлений строк.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Оскільки сторонами підписана додаткова угода до договору відповідно до якої строк виконання робіт за 3 етапом жовтень 2010 - 15 листопада 2012 змінено на строк 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року, а строк договору продовжений до 01.10.2013 року, тому відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, оскільки додатковою угодою №6 сторони виклали умови договору в частині строків виконання робіт по 3-му етапу та дії самого договору в новій редакції, тобто старої редакції договору вже не існує і позивачем не доведений факт прострочення відповідачем його договірного не грошового зобов'язання.

Так, діюче законодавство не передбачає існування двох різних дат виконання одного і того ж зобов'язання.

Аналізуючи правовідносини, які склалися між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що датою виконання проектних робіт за 3 етапом є саме 28 грудня 2012 року - 01 жовтня 2013 року, як це узгоджено сторонами, тому прострочення боржника відсутнє.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що позиція заявника апеляційної скарги стосовно існування правових підстав для нарахування пені саме до укладання додаткової угоди №6 за період з 16.11.2012 по 28.12.2012, а також штрафу за прострочення понад 30 днів, є неправомірною, оскільки додаткова угода №6 від 28.12.2012 є невід'ємною частиною договору, якою продовжено строки виконання певних зобов'язань сторін.

Крім того, за приписами ч.1, ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, затримка виконання відповідачем договірних зобов'язань виникла не з вини відповідача, а у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади, а саме, направлення Правил, що є предметом договору на перепогодження до Міненерго вугілля, про що відповідач систематично інформував позивача, що підтверджується копіями листів №14-67 від 14.06.2011, №14-78 від 20.07.2012, №14-81 від 20.08.2012, №14-139 від 24.10.2012, №14-150 від 13.11.2012, №14-139 від 13.12.2012, які знаходяться в матеріалах справи. Доказів того, що з вини виконавця (відповідача) сталася затримка державної реєстрації матеріали справи не містять. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем для належного виконання своїх зобов'язань було вжито всіх належних заходів та у повному обсязі надано послуги за договором. Крім того, позивач погодився з продовженням терміну дії та строків виконання етапів договору, укладаючи додаткові угоди до договору №93-Ф-10 від 27.07.2010 року.

Таким чином, враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені за період з 16.11.2012 по 28.12.2012, а також штрафу з прострочення понад 30 днів, та вважає правомірними висновки першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо неправомірного покладення на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до резолютивної частини рішення суду першої інстанції від 07.10.2013, з позивача сума судового збору за розгляд позовної заяви не стягувалась, у зв'язку з чим доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі №922/3773/13 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі №922/3773/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.