УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3591/13-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/161/К/14 Ваврушак Н.М.

Категорія № 42 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Бевзі М.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, Виконавчий комітет Жовтневої районної у місті ради, відділ опіки та піклування, про визнання особи втративши право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач ОСОБА_3 разом із неповнолітніми дітьми була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

В березні 2010 року відповідач ОСОБА_3 добровільно, разом із дітьми забрала усі речі та виїхала із квартири за межі міста.

У зв'язку із тим, що відповідач в добровільному порядку з реєстраційного обліку за зазначеною адресою не знялась, на неї та дітей нараховуються комунальні платежі, що створює перешкоди позивачу у користуванні належною на праві власності квартирою, вимагає значних матеріальних витрат, просила суд: визнати ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житлом у квартирі АДРЕСА_1, усунути їй перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власністю даною квартирою знявши ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою квартира АДРЕСА_1.

У вересні 2013 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із

зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що із третьою особою ОСОБА_4 ОСОБА_6 перебувала у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають двох неповнолітніх дітей. Увесь час вони проживали у спірній квартирі. Яка належить матері ОСОБА_4 Однак, через жорстоку поведінку третьої особи, за що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності, захищаючи себе та дітей від побиття вимушена була втікти за межі міста ОСОБА_7. Тимчасово проживала у квартирі брата, де дітям немає належних умов для проживання. Відповідач не бажає пускати її до квартири проживати разом із дітьми, іншого житла не в неї не в дітей немає, тому просила суд вселити її та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 із правом користування житловим приміщенням.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5, 2005 року народження, ОСОБА_8, 2008 року народження, в квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 229, 40 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не доведення обставин, які суд вважав доведеними, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та увалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Вважає, що суд в порушення вимог процесуального законодавства, скасовуючи заочне рішення та переглядаючи його знов розглянув справу у більшому обсязі.

Крім того,вважає, що суд не взяв до уваги, що відповідач добровільно виїхала за межі міста, забравши усе майно, доказів про її побиття не надала, не зверталась до відповідних органів із заявою про спричинення тілесних ушкоджень, на протязі трьох років до суду або будь - яких інших органів з приводу вчинення їй перешкод у проживанні в квартирі .не зверталась, самостійно обрала інше постійне місце проживання. Доказів про вчинення їй перешкод проживання у спірній квартирі суду не надала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Третя особа ОСОБА_4 проживав без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3, вони мешкали у квартирі АДРЕСА_1. Позивач зареєструвала відповідача -ОСОБА_3, та неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, в квартирі, яка належить їй на праві власності.

В березні 2010 року відповідач ОСОБА_3 разом з неповнолітніми дітьми залишила квартиру і виїхала в невідомому напрямку не знявшись з реєстраційного обліку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався ст..71 ЖК України та дійшов висновку, що у зв 'язку із не проживанням відповідача у спірній квартирі з березня 2010 рокуузв 'язку із поважними причинами підстав для визнання її разом із неповнолітніми дітьми такою, що втратила право користування житлом немає.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.71 ЖК України під час тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а в окремих випадках, передбачених цією нормою, понад цей строк.

У разі поважності причин відсутності осіб понад установлені законом строки (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім 'ї тощо) цей строк може бути продовжено судом (ч.2 ст. 71, 72 ЖК, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судом Житлового кодексу України»),

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм, наймач може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв'язку з його відсутністю понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин і саме ці факти повинні бути встановлені судом згідно з вимогами ст. 214 ЦПК . України.

Перевіряючи доводи сторін щодо предмету спору та встановлюючи факт відсутності відповідачки за місцем реєстрації та причини її відсутності, колегія суддів зважує на наступне.

Судом першої інстанції встановлено факт непроживання відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 в спірній квартирі АДРЕСА_1, з поважної причини - неприязних стосунків із колишнім співмешканцем, треьою особою по справі ОСОБА_4, який 16.03.2010 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за насильство відносно відповідачки за первісним позовом. Саме з того часу після сварки відповідачка була вимушена піти зі спірної квартири.

В судовому засіданні не було встановлено іншого зареєстрованого житла у відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів не може погодитися з ствердженням апелянта про відсутність відповідачки у спірній квартирі понад шість місяців без поважної причини та втрати нею права користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Доводи апеляційної скарги, що дії відповідачки ОСОБА_3 свідчать про її забезпеченність житлом не можуть бути прийняті, оскільки не підтверджені належними та допустими доказами.

Інші доводи ОСОБА_2не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачає.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: