ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"17" листопада 2006 р.                                                                                       № 02-03/3054/5

              Суддя Подоляк Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легагропромсервіс», м.Київ

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Бровари

про розірвання договору оренди та стягнення 6403,15 грн.,

встановив:

Подана позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом Київської області, оскільки вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно п. 3, ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема: сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви в ній об'єднані вимоги як майнового, так і немайнового характеру (стягнення 6403,15 грн. з яких: 3773 грн. за оренду приміщення, 805 грн. пені, 75,15 грн. 3% річних та 1750 грн. неустойка та розірвання договору оренди).

Підпунктами “а”, “в” пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставки державного мита встановлені в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян;  із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог, як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкцій про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50 підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів.

З доданого до матеріалів позовної заяви платіжного доручення НОМЕР_1 вбачається, що заявником при подачі позовної заяви сплачено державне мито в розмірі 102 грн., тобто вимоги майнового характеру.

Докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі щодо вимоги немайнового характеру (про розірвання договору оренди) в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи зазначені норми законодавства та беручи до уваги викладене суд дійшов висновку, що заявником до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

          Таким чином, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Легагропромсервіс»підлягає поверненню без розгляду.

Разом з тим суд зазначає, що повернення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Легагропромсервіс» та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.         

       Суддя                                                                                           Подоляк Ю.В.