Справа № 2-2896/08
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2008 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Левченко Т.А.
при секретарі - Хіміч А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі Сумської філії «ПриватБанку» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 03.11.2006 року між Сумською філією ПриватБанку та відповідачем був укладений кредитний договір № SUG3AU0010002, згідно з яким відповідач отримала кредит в сумі 46650 грн. на придбання автомобіля зі сплатою 1.34 % у місяць на суму залишку заборгованості, строком користування до 03.11.2011 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідач взяла на себе зобов'язання щомісячно сплачувати кредит, відсотки за користування кредитними коштами та комісію. В забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору відповідач передала в заставу позивачу легковий автомобіль ВАЗ-21114, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1. Так як відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, щомісячні платежі у встановлений договором строк не вносить, просить в рахунок погашення заборгованості в розмірі 40105.21 грн. за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб - легковий автомобіль ВАЗ-21114, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ „ПриватБанк” з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В подальшому представник позивача Прокопенко Н.В. позовні вимоги уточнила, зменшивши суму заборгованості в зв'язку з її частковою сплатою відповідачем, до 33453.01 грн., з яких заборгованість по основному боргу - 32616.35 грн.; заборгованість по нарахованим процентам -320.51 грн.; заборгованість по простроченим процентам - 440.22 грн.; заборгованість по простроченій комісії - 65.31 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів -10.62 грн.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Раніше в судовому засіданні позов не визнала та в заперечення пояснила, що у неї коштів погасити всю суму заборгованості та суму кредиту достроково немає можливості. В той же час вона може сплатити поточну заборгованість на тій умові, що позивач поверне їй, вилучений у неї автомобіль, так як саме за допомогою автомобіля вона заробляла кошти, займаючись пасажирськими перевезеннями.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.11.2006 року між Сумською філією ПриватБанку та відповідачем був укладений кредитний договір № SUG3AU0010002, згідно з яким відповідач отримала кредит в сумі 46650 грн. на придбання автомобіля зі сплатою 1.34 % у місяць на суму залишку заборгованості, строком користування до 03.11.2011 року (а. с. 5-6). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору відповідач взяла на себе зобов'язання в період з 20 по 25 число кожного місяця сплачувати щомісячну частку кредиту; відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1.34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; комісію (винагорода за надання фінансового інструменту) у розмірі 0.14 % від суми виданого кредиту щомісяця.
В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору відповідач за договором застави рухомого майна від 03.11.2006 року передала в заставу позивачу, належний їй легковий автомобіль ВАЗ-21114, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1 (а. с. 7-10).
В зв'язку з тим, що відповідачем щомісячні платежі на погашення кредиту в установлені договором строки не здійснювались, позивач неодноразово звертався до неї з пропозицією терміново погасити заборгованість та попереджував про його право звернути стягнення на заставне майно (а. с. 53-54). Так як погашення заборгованості відповідачем не було здійснено, відповідно до п. 17.10 договору застави, вона передала належний їй на праві власності автомобіль в заклад по акту прийому-передачі від 18.04.2008 року, що підтверджується її підписом в акті (а. с. 31). Згідно вказаного акту відповідач передала автомобіль та доручила ПриватБанку передати його на реалізацію по ринковим цінам і направити, отримані кошти на погашення заборгованості у випадку невиконання нею зобов'язань перед ПриватБанком до 28.04.2008 року.
Ні в зазначений строк, ні пізніше відповідач заборгованість не погасила. Під час розгляду справи нею була частково погашена заборгованість, однак і на даний час поточна заборгованість за кредитним договором нею в повному обсязі не сплачена, що підтверджується розрахунком позивача на а. с. 56.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у випадку прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів. Відповідно до п. 2.3.3 кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором. Згідно п. 3.2 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2.77 % на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. П. 4.1 договору передбачено, що за порушення термінів оплати відсотків відповідач зобов'язана сплатити пеню в розмірі 0.15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про заставу” у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Згідно п. 15.7 договору застави з метою задоволення своїх вимог позивач має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. П. 24 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, зокрема шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Пошук покупця на предмет застави проводиться як заставодавцем, так і банком.
На даний час заборгованість відповідача за кредитним договором складає 33453.01 грн., з яких заборгованість по основному боргу - 32616.35 грн.; заборгованість по нарахованим процентам -320.51 грн.; заборгованість по простроченим процентам - 440.22 грн.; заборгованість по простроченій комісії - 65.31 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів -10.62 грн., що підтверджується розрахунком позивача на а. с. 49.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави транспортний засіб марки ВАЗ-21114 тип - легковий універсал-В, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, вартістю 46650.00 гривень, який належить на праві власності відповідачу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В той же час суд вважає за потрібне, зазначивши в рішенні спосіб реалізації заставного майна, не зазначати вимоги позивача „зі зняттям вказаного автомобіля в органах ДАЇ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу” виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Ст. 26 вказаного Закону передбачено спосіб реалізації предмета застави шляхом його продажу обтяжувачем з укладенням договору купівлі-продажу від імені боржника з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Таким чином Законом чітко визначено, що саме зазначається судом в рішенні у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави, а тому вимоги позивача про зазначення в рішенні суду „зі зняттям вказаного автомобіля в органах ДАЇ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу” не відповідають зазначеним нормам діючого законодавства та п. 24 договору застави рухомого майна від 03.11.2006 року в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 364 грн. 53 коп.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 589, 590, 611, 625, 1050 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про заставу”, Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі Сумської філії «ПриватБанку» задовольнити частково.
Звернути стягнення на транспортний засіб марки ВАЗ-21114 тип - легковий універсал-В, 2006 року випуску, номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, вартістю 46650.00 гривень, який належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUG3AU0010002 від 03.11.2006 року в розмірі 33453.01 гривень, з яких: заборгованість по основному боргу - 32616.35 гривень; заборгованість по нарахованим процентам - 320.51 гривень; заборгованість про простроченим процентам - 440.22 гривень; заборгованість про простроченій комісії - 65.31 гривень; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 10.62 гривень, шляхом продажу вказаного автомобіля закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі Сумської філії «ПриватБанку» судові витрати в сумі 364 гривні 53 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.А.Левченко