У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Василевича В.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

з участю представника третьої особи - ОСОБА_1,

представника позивача - Лукашина Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи -ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про звернення стягнення,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

6.10.2010р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про звернення стягнення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №RОНРGА00000152 від 29.03.2007 року в розмірі 88746,04 доларів США, що еквівалентно 709080,85 грн., яка складається з наступного: 39828,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 23001 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2494,06 доларів США - заборгованість по комісії; 22827,53 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 95,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору дарування №1573 від 8.12.2004 року та земельну ділянку площею 0,0717 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №606708, виданого 7 березня 2007 року Гощанським районним відділом земельних ресурсів, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" за початковою ціною 277 750 грн., яка визначена договором іпотеки, з ___________________________________________________________________

Справа № 2-46/11 Головуючий у суді І інстанції - Чорноус Л.І.

Провадження № 22-ц/787/2527/2014 Доповідач - Бондаренко Н.В.

укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та з наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Виселено осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судові витрати по справі - сплачену суму судового збору в розмірі 1708 грн. 50 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про зняття з реєстрації осіб, які зареєстровані в будинку відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі, позичальник в кредитному договорі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказує на зміну судом першої інстанції підстав позову за відсутності такої заяви позивача, оскільки зазначені у позові та в рішенні договори мають одинакові номери, однак мають різні назви та дати укладання, зокрема позивач у позові посилається на договір № RОНРGА00000152 від 29 березня 2007 року, в рішенні суд посилається на кредитний договір № RОНРGА00000152 від 29 березня 2007 року, позивач у позові посилається на договір іпотеки № RОНРGА00000152 від 29 березня 2007 року, в рішенні суд посилається на договір іпотеки №RОНРGА0000 0152 від 30 березня 2007 року.

Зазначає, що п. 26 договору іпотеки № RОНРGА00000152 від 30 березня 2007 року напряму суперечить нормам Закону України "Про іпотеку" і вказує на те, що договір, укладений між позивачем та ОСОБА_4 є удаваним правочином, так як в даному випадку відповідач поручився перед позивачем за виконання боржником зобов'язань не конкретним нерухомим майном, а всім (рухомим та нерухомим) належним йому майном. Вважає, що договір іпотеки № RОНРGА00000152, укладений між відповідачем та позивачем від 30 березня 2007 року є договором поруки.

Стверджує, що до свого позову позивач додав розрахунок заборгованості за кредитним договором №RОНРGА00000152 від 29 березня 2007 року, в якому визначено, що 28 листопада 2008 року була змінена процентна ставка по договору з 11,04% на 13,08%. Таким чином доводить, що було змінено зобов'язання без згоди поручителя, в зв'язку з чим, відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припинилася 28 листопада 2008 року.

З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитної угоди, позичальник ОСОБА_3 свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів виконував неналежним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість. Відповідач, який є відмінним від позичальника, як іпотекодавець повідомлявся про наявність заборгованості та наслідки порушення зобов'язань, тому є підстави для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки суду є правильними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та на матеріалах справи і на їх підтвердження в рішенні наведені відповідні мотиви та докази.

Як було встановлено судом першої інстанції, 29 березня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №RОНРGА00000152, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 47900 доларів США зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 13,08% на рік на суму залишку. заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 березня 2017 року

В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором 30 березня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ"Приватбанк" і відповідачем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № RОНРGА00000152, згідно якого відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 95,1кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок площею 0.0717 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

Сторонами не заперечується, що за кредитним договором банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання, надавши кредит ОСОБА_3 в розмірі 47900 доларів США. Позичальник умови укладеного кредитного договору порушив, зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 2 липня 2012 року виникла заборгованість у загальному розмірі 88746.04 доларів США, що еквівалентно 709080,85 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 39828.37 доларів США; заборгованості по процентам в розмірі 23001 доларів США; заборгованості по комісії в розмірі 2494,06 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 22827,53 доларів США, які на час розгляду справи в суді він не погасив.

Згідно із ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним під іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що банк надіслав на адресу позичальника та іпотекодавця листа від 26 листопада 2009 року, в якому повідомив останніх про порушення зобов'язань за кредитним договором, вимагав повернути суму кредиту, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції, а також повідомив про те, що банком прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи та дійшов вірного висновку про порушення умов кредитного договору позичальником, залишення останнім без реагування направлених банком повідомлень про наявну заборгованість, у зв'язку з чим позивач скористався правом звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог як кредитора.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір іпотеки № RОНРGА00000152 від 30 березня 2007року, укладений між позивачем та ОСОБА_4 є удаваним правочином, так як відповідач поручився перед позивачем за виконання боржником зобов'язань перед позивачем не конкретним нерухомим майном, а всім належним йому майном, не заслуговують на увагу, оскільки він відповідачем з цих підстав не оспорювався та, у встановленому порядку недійсним не визнавався.

Безпідставними є доводи скарги про збільшення відповідальності ОСОБА_4, як він вважає, як «поручителя», оскільки він є іпотекодавцем, а не поручителем і норми ст.559 ЦК України до відносин, що виникають з договору іпотеки не застосовуються. Окрім цього, законодавство не пов'язує припинення іпотеки зі зміною основного зобов'язання. До припинення іпотеки, згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку», призводить не зміна, а припинення основного зобов'язання.

Доводи відповідача про самостійну зміну судом першої інстанції підстави позову не заслуговують на увагу, оскільки зазначена в рішенні дата укладення договору іпотеки-30.03.2007року відповідає даті, вказаній в підписаному сторонами правочині, який безпосередньо досліджувався в ході судового розгляду в порядку ст. ст. 212, 213, 215 ЦПК України та не є зміною підстав позову в розумінні ст.27 ЦПК України.

Із урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст.308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Василевич В.С.