АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/774/112/14 Головуючий в 1їй інстанції - Тауса М.М.
Категорія - 27 Доповідач - Григорченко Е.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Григорченка Е.І.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Гасановій С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення,
встановив:
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, і вточнивши позовні вимоги, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNG0G10002250 від 16.08.2007 року в сумі 62658,17 доларів США, звернути стягнення на домоволодіння: житловий будинок загальною площею 51,90 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Також позивач просить виселити відповідача ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані у зазначеному домоволодінні, зі зняттям з реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № DNG0G10002250 від 16.08.2007 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 36000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 13 серпня 2037 року. За умовами договору, відповідач зобов'язувався щомісяця сплачувати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами. У разі порушення термінів оплати відсотків, відповідач зобов'язаний сплатити пеню. У свою чергу відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2012 року по договору виникла заборгованість на загальну суму - 62658,17 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 36384,74 доларів США, заборгованості по процентам - 12042,55 доларів США, заборгованості по комісії - 2046,54 доларів США, пені -9170,82 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна складова) - 2982,23 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем і ОСОБА_2 16.08.2007 року укладено договір іпотеки № DNG0G10002250, згідно якого відповідачка надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: домоволодіння: житловий будинок загальною площею 51,90 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач, в порушення умов кредитного договору, зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNG0G10002250 від 16 серпня 2007 року у розмірі 62658,17 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 500638,79 грн., звернено стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 яке складається з житлового будинку літ. А1, загальною площею 51,90 кв.м., житловою площею 24,40 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - літ. Б, б, погріб з шийкою - літ. В, вбиральня - літ. Г, гараж - літ. Д, сарай - літ. Е, споруди - літ. К 1-3, І, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNG0G100002250 від 16 серпня 2007 року) Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з проведенням дій щодо оформлення та отримання кадастрового номеру земельної ділянки загальною площею 1500 кв.м., розташованої за адресою: місто АДРЕСА_1 з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року, де ставить питання про його скасування в частині відмови в позові про виселення, посилаючись на те, що рішення в зазначеній частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з ухваленням нового рішення про зміну обґрунтування відмови у позові, згідно п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині виселення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині звернені до неналежного відповідача, крім того, не надані докази щодо реєстрації та проживання у домоволодінні інших осіб, до яких не заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується з висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо виселення.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо виселення прийшов до помилкового висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з вищезазначених підстав, оскільки Законом України "Про іпотеку" передбачено за певних умов виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо виселення відповідача та інших осіб з домоволодіння, яке є предметом іпотеки, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Посилання апелянта на те, що банк листом попередив відповідачів в порядку ст. 40 Закону України "Про іпотеку" про добровільне звільнення спірного житлового приміщення, не може бути підставою для скасування рішення суду в цій частині та виселення відповідача з будинку, яка є предметом іпотеки, оскільки зазначене повідомлення було направлено ще 14.09.2012 року, тобто майже за рік до прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не після прийняття такого рішення /а.с. 13/.
Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.
Отже, колегія суддів вважає, що в такому випадку позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині виселення не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову про виселення. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому не перевіряється.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2013 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову про виселення.
Рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
СУДДІ: