донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014 справа №908/2718/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Ушенко Л.В. Богатиря К.В., Склярук О.І.

при секретарі судового засідання:Федоріщевій І.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача (скаржника) - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м. Запоріжжя

на рішення господарського судуЗапорізької області

від28.10.2013р. (повний текст підписано 04.11.2013р.)

у справі№908/2718/13 (суддя Топчій О.А.)

за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м. Запоріжжя

про стягнення 2 458 014,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м. Запоріжжя про стягнення 2 458 014,30грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р., в тому числі: 2 058 852,46грн. заборгованості за кредитом та 399 161,84грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 28.02.2012р. по 11.06.2013р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у справі №908/2718/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», м. Київ задоволені частково, а саме: стягнено з ТОВ «Газ Інвест» суму простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 058 852,46грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 156 731,84грн. за період з 28.02.2012р. по 28.08.2012р. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених вимог мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту.

В частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені на несвоєчасне виконання кредитного зобов'язання в розмірі 242 430,00грн. рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині нарахування суми пені лише за період з 28.02.2012р. по 28.08.2012р., з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м. Запоріжжя звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Вважає невірним розрахунок суми пені за несвоєчасне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, здійснений позивачем та судом першої інстанції з посиланням на положення ч. 6 ст. 232 ЦК України, оскільки, на його думку, періодом прострочення виконання зобов'язання відповідачем є: з 01.03.2013р. по 11.06.2013р., за яким сума пені складає 96 079,78грн. Разом з тим, скаржник вважає відсутніми підстави для нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту за вказаний період, оскільки, на його думку, ТОВ «Газ Інвест» звільняється від відповідальності за неможливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин, які обумовлені сезонністю діяльності товариства, оскільки вона пов'язана з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур, та несприятливими погодними умовами у 2011 році, що призвело до погіршення фінансового становища відповідача та неможливість виконання існуючих зобов'язань останнього перед банком своєчасно та у повному обсязі.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., суддів: Богатиря К.В. та Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №908/2718/13, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2014р.

Через канцелярію суду від позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», м. Київ надійшли пояснення, в яких позивач зазначив, що не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами, оскільки вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим, позивач наголосив, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції було надано невірну оцінку доводам позивача щодо періоду, за який можливе стягнення з відповідача суми пені, який, на думку позивача, може бути більшим, ніж передбачений законодавством шестимісячний строк, оскільки за погодженням сторін, в кредитному договорі було встановлено тривалість періоду, за який позивач має право нараховувати відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язання, за весь період, коли таке прострочення буде існувати, тобто до фактичного погашення заборгованості. На підставі викладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні, та з відповідача повинна бути стягнена пеня за неналежне виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів, нарахована за період з 08.08.2012р. по 12.06.2013р., в розмірі 260 149,62грн.

В судове засідання 21.01.2014р. представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.02.2011р. між ПАТ КБ «Правекс-Банк» (далі - банк) та ТОВ «Газ Інвест» (далі - позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №2821-001/11.

Відповідно до п. 1.1. договору, банк має право надати позичальнику відновлювану кредитну лінію (далі - кредит) у розмірі 2 100 000,00грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його банку в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим договором.

Строк користування кредитом визначається з моменту перерахування коштів за розпорядженням Позичальника (п. 1.2 договору.)

Відповідно до п. 4.1 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 28.02.2012р.

Згідно із п.1.3 договору, кредит видавався для поповнення обігових коштів.

Пунктами 3.1, 3.2 кредитного договору передбачено, що сторони домовились, що кожні три місяці дії кредитного договору процентна ставка підлягає перегляду і погодженню сторонами, на першій період за домовленістю сторін, процентна ставка встановилась в розмірі 19% річних.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5, 3.6 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом у процентному періоді. Проценти за користування кредитом нараховуються банком протягом всього строку користування кредитом, вказаного в п.4.1 цього договору. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно по останній банківський день місяця, а також на момент повернення кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються банком, із застосуванням методу «факт/факт» (фактична кількість днів у місяці та році).

За умовами п. 6.1 договору, позичальник зобов'язався, зокрема, використовувати кредит на передбачені в цьому договорі цілі та забезпечити повернення кредиту та сплату нарахованих процентів (п.6.1.1); своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом (п.6.1.2) тощо.

Згідно із п. 4.2. кредитного договору, кошти на погашення заборгованості в першу чергу направляються на сплату витрат банку, пов'язаних із виконанням зобов'язань за цим договором, у другу чергу - на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки за порушення строків сплати процентів, у третю чергу - на погашення заборгованості за кредитом та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня і інша заборгованість за даним договором).

Пунктом 9.1. кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами до повного виконання зобов'язань за договором (п.12.3 договору).

Факт виконання банком прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором та факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується випискою банку по особовому рахунку за період з 28.02.2011р. по 22.05.2012р. (т.1, а.с. 15).

У зв'язку з тим, що ТОВ «Газ Інвест» належним чином не виконало свої зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р., станом на 12.06.2013р., згідно наданого банком до матеріалів справи розрахунку, товариство має заборгованість в сумі 2 458 014,30грн., в тому числі: 2 058 852,46грн. заборгованості за кредитом та 399 161,84грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 28.02.2012р. по 11.06.2013р., щодо стягнення якої Публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя, та яка і є предметом спору у даній справі.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м. Запоріжжя не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у даній справі підлягає зміні в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р., надав відповідачу кредит у сумі 2 100 000,00грн. Зазначене підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за даним договором виконав не в повному обсязі, повернув кредит лише в сумі 41 147,54 грн., що підтверджується виписками банку з особового рахунку за період з 01.03.2012р. по 22.05.2012р. та з 01.03.2013р. по 11.06.2013р. (т. 1, а.с. 20, 21), у зв'язку з чим, станом на 12.06.2013р., він має перед позивачем заборгованість за тілом кредиту в сумі 2 058 852,46грн.

Відповідачем наявність заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р. не спростована, цей факт підтверджується наявними в справі належними та допустимими доказами, тому, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк», м. Київ в цій частині.

Посилання позивача на те, що він не згоден із сумою заборгованості по тілу кредиту в зв'язку з розбіжностями, пов'язаними з призначенням платежу, що виникли при зарахуванні банком сплачених коштів, та неможливістю самостійного визначення суми несплаченого боргу, обґрунтовано не були прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, як безпідставні, оскільки призначення платежу клієнт вибирав самостійно.

Виписки з особового рахунку позичальника (відповідача) підтверджують зарахування коштів відповідачу відповідно до вказаного в платіжному документі призначення платежу і підтверджують заборгованість за кредитом у сумі 2058852,46грн.

Судовою колегією також не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем та судом першої інстанції невірно було визначено дату повернення кредиту - 28.02.2012р., оскільки на його думку, кінцевим строком повернення кредиту є 28.03.2013р. Дані доводи є необґрунтованими та непідтвердженими належними та допустимими доказами.

Пунктом 4.1 договору про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р., строк повернення кредиту встановлений саме до 28.02.2012р.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до положень п. 9.1 договору про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р., сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Таким чином, договором передбачено право банку на нарахування пені та розмір нарахування пені.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору по поверненню кредиту, позивачем була нарахована пеня за період з 28.02.2012р. (дата повернення кредитних коштів згідно умов кредитного договору) по 11.06.2013р. (дата підготовки розрахунку для звернення до суду) в загальній сумі 399161,84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді даної справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим, ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку пені (т. 1, а.с. 14), він здійснений станом на 12.06.2013р. за період з 28.02.2012р. по 11.06.2013р., тобто за період, що перевищує визначений ч. 6 ст.232 ГК України загальний період нарахування - шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлене законом або договором.

Разом з тим, за погодженням сторін, в п. 9.1 кредитного договору сторонами була передбачена інша тривалість періоду нарахування пені за неналежне виконання грошових зобов'язань, а саме, за весь період прострочення.

Пунктом 4.3 постанови Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що у разі, якщо відповідно до законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожен день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, слід мати на увазі, що встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені не є строком позовної давності, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховані штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З даним позовом, в якому заявлено вимоги щодо стягнення пені у сумі 399 161,84грн. за період з 28.02.2012р. по 11.06.2013р., позивач звернувся 08.08.2013р. (згідно штемпелю поштового відправлення), тому, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, стягненню підлягає пеня, нарахована з 08.08.2012р. по 11.06.2013р. (дату розрахунку пені, пред'явленої до стягнення в межах річного строку позовної давності) в сумі 260 149,62грн. В частині стягнення пені в сумі 139 012,22грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав спливу строку позовної давності за період з 28.02.2012р. по 07.08.2012р.

Суд першої інстанції не врахував зазначених приписів законодавства і помилково дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені за період з 28.02.2012р. по 28.02.2013р. у сумі 156 731,84грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо посилання відповідача на існування форс - мажорних обставин, які не дозволили йому в повному обсязі та своєчасно виконати умови договору по поверненню кредиту, що, на його думку, є підставою для звільнення від відповідальності в частині стягнення пені, то вони не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України, кредитор не має право на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).

Відповідно до довідки АА № 811567 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Газ Інвест» має правовий статус юридичної особи та зареєстрований в державному реєстрі підприємств та організацій України, як суб'єкт господарської діяльності.

Згідно п. 2.1 Статуту товариства, затвердженого протоколом № 96 від 16.01.2012р. загальних зборів учасників, ТОВ «Газ Інвест» було створене з метою одержання прибутку від реалізації експортно-імпортних операцій, комерційної діяльності, виробництва продуктів харчування та товарів народного споживання, маркетингової, торгівельної та виробничої діяльності. Предметом діяльності товариства є, зокрема, виробництво, переробка, зберігання, закупівля і реалізація сільськогосподарської продукції (п.2.2).

Відповідно до ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (ч. 4 ст. 218 ГК України).

Договором про відкриття кредитної лінії №2821-001/11 від 28.02.2011р. сторонами не було обумовлено положень щодо звільнення від відповідальності за невиконання його умов у випадку виникнення надзвичайних та непереборних обставин.

Під непереборною силою розуміються надзвичайні ситуації атмосферного, техногенного та екологічного характеру. Під дією непереборної сили слід розуміти: стихійне лихо (пожежу, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема таке як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні; зафіксований у встановленому законом порядку факт учинення злочинних дій третіми особами тощо.

Необхідною умовою визначення події як надзвичайної, є неможливість її передбачити.

Висновками Торгово-промислової палати України №2096/05-4 від 11.09.2012р., №2650/05-4 від 14.11.2012р., №727/05-4 від 10.04.2012р., №983 від 17.05.2012р., №2221/05-4 від 25.09.2013р., №2607/05-4 від 29.10.2013р. про форс-мажорні обставини відповідач підтверджує, що несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження і загибель посівів сільськогосподарських культур на площах ТОВ «Газ Інвест» станом на 03.08.2012р., 15.10.2012р., 15.07.2011р. та 20.09.2011р., 12.04.2012р., 10.07.2013р., 10.10.2013р. є форс-мажорними обставинами.

Однак, враховуючи те, що діяльність відповідача - ТОВ «Газ Інвест» пов'язана з вирощуванням та реалізацією сільськогосподарських культур, то зміна погодних умов, коливання температур, засухи, надмірні опади, тощо, є типовими ризиками, притаманними даному виду діяльності відповідача, а тому, твердження відповідача про неможливість передбачити настання даних обставин є безпідставним, в зв'язку з чим неможливо і стверджувати що дані обставини можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором.

Доказів того, що внаслідок вищезазначених обставини фінансовий стан підприємства погіршився настільки, що виконання зобов'язання було об'єктивно неможливим, відповідачем до матеріалів справи представлено не було. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вирощування та реалізація сільськогосподарських культур є не єдиним напрямком діяльності підприємства, проте відповідачем не надано суду належних доказів погіршення фінансового стану ТОВ «Газ Інвест».

Інші доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, також не приймаються колегією суддів, як безпідставні.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м. Запоріжжя не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у справі № 908/2718/13 підлягає зміні в частині розміру суми стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника. Судові витрати, пов'язані з розглядом позову в місцевому господарському суді, підлягають перерозподілу.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у справі № 908/2718/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у справі №908/2718/13 - змінити в частині стягнення пені та судового збору.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» (69005, м.Запоріжжя, вул.Гагарина, 3/12, код ЄДРПОУ 31731398) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) суму простроченої заборгованості за кредитом 2 058 852 (два мільйона п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні, 46коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 260 149 (двісті шістдесят тисяч сто сорок дев'ять) гривень, 62коп. та судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 46 358 (сорок шість тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень, 15коп.».

4. В іншій частині позову рішення залишити без змін.

5. Доручити господарському суду Запорізької області видати судовий наказ.

6. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді К.В. Богатир

О.І. Склярук

Надруковано: 5 прим.

1 прим. -скаржнику;

1 прим. - відповідачу;

1 прим. - у справу;

1 прим. - ГСЗО

1 прим. - ДАГС