УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 123/46/14-ц Номер провадження 4-с/123/11/2014
22.01.2014 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Долгополова А.М.,
секретаря Лідовської Д.В.,
розглянувши|розгледівши| скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на дії та бездіяльність Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в особі заступника начальника ОСОБА_1
в с т а н о в и в :
заявник звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в особі заступника начальника ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що у провадженні заступника начальника Київського ВДВС ОСОБА_1 знаходився виконавчий лист №2/0109/533/2012, виданий Київським районним судом м. Сімферополя 18.05.2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором від 10.10.2006 року та Додаткової угоди №1 від 29.10.2010 року в розмірі 762 411,51 грн шляхом продажу на прилюдних торгах. 11.03.2013 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження. Однак, окрім накладення арешту на майно, державним виконавцем не було вжито заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду. 11.04.2013 рок державним виконавцем було складено акт про те, що квартира, яка розташована у АДРЕСА_2, фактично відсутня, у зв’язку із чим звернути стягнення на предмет іпотеки не виявляється можливим. При цьому державний виконавець не призначив у встановленому порядку експертизу, а самостійно дійшов висновку про фактичне знищення предмету іпотеки. Внаслідок цього 14.11.2013 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова є незаконною, оскільки державний виконавець не провів всіх необхідних процесуальних дій для своєчасного та повного виконавчого провадження. Також державним виконавцем були пропущені строки виконавчого провадження, зокрема шестимісячний термін. Своїми діями та бездіяльністю державний виконавець порушив законні права та інтереси банку. Після винесення постанови про повернення виконавчого документа, у банка виникла необхідність ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, яку банк зміг реалізувати лише 20.12.2013 року, у зв’язку із чим строк на подання скарги пропущений з поважних причин. На підставі викладеного просив суд:
1. Поновити строк на подання скарги на дії та бездіяльність Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в особі заступника начальника ОСОБА_1.
2. Визнати дії заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 щодо визначення наявності майна на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості неправомірними.
3. Скасувати акт заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 про відсутність у боржника майна, на яке необхідно звернути стягнення від 11.04.2013 року.
4. Визнати дії заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 щодо завершення виконавчого провадження неправомірними.
5. Скасувати постанову заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1В про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.11.2013 року ВП № 36883522 за виконавчим листом №2/0109/533/2012 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості.
6. Визнати бездіяльність заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 в частині пропущення строку на проведення виконавчих дій з виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18.01.2012 року №2/0109/533/2012 неправомірною.
7. Зобов’язати заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 вжити заходів до примусового виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18.01.2012 року для повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
В ході судового розгляду представник заявника ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні по мотивах, викладених в ній та описаним вище.
Представник Київського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 заперечував проти задоволення скарги по мотивах того, що здійсненням виходу за місцем знаходження іпотечного майна було з’ясовано, що квартири АДРЕСА_1 фактично немає, а на її місці возведений двоповерховий будинок, у зв’язку із чим ним була винесена постанова про повернення виконавчого документу.
Відповідач у справі ОСОБА_2 та третя особа у справі КРП СМБРТІ, будучі належним чином сповіщеними про дату слухання справи, до судового засідання не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, що не є перешкодою для розгляду скарги на дії державного виконавця.
Вислухавши представника заявника, представника виконавчої служби, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно ЦПК, порушено їх права чи свободи.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 18.01.2012 року звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «КБ «Надра» шляхом її продажу на прилюдних торгах. (а.с.97).
Ухвалою Апеляційного Суду АРК від 18.04.2012 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18.01.2012 року залишено без змін. (а.с.141-143).
18.05.2012 року стягувачем отриманий виконавчий лист (а.с.146).
11.04.2013 року державним виконавцем Коржовим Р.В. був складений акт, згідно якого за адресою: м. Сімферополь вул. Леніна, 39 розташована двоповерхова будівля, зі слів ОСОБА_4 раніше за цією адресою знаходилася одноповерхова будівля з двома квартирами №10, №11. У 2006 році будівля була знесена та була возведена нова будівля. Квартири №10 фактично не існує, тому звернути стягнення на предмет іпотеки не надається можливим. (а.с.172)
Постановою від 14.11.2013 року виконавчий лист повернений стягувачеві у зв’язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення. (а.с.171).
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов’язки державного виконавця, зокрема державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що виконавче провадження відкрито 11.03.2013 року.
Виходом по місцю знаходження іпотечного майна 11.04.2013 року державним виконавцем складено акт про те, що квартира знесена та на її місці возведена інша будівля, у зв’язку із чим звернути стягнення на предмет іпотеки не надається можливим.
Відповідно до п.3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов’язково роз’яснюється порядок повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).
Згідно п.6 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається з тесту постанови державного виконавця від 14.11.2013 року виконавчий документ повернений стягувачеві у зв’язку з відсутністю майна, на яке згідно виконавчого документу необхідно звернути стягнення, що в свою чергу встановлено актом від 11.04.2013 року.
Суд вважає неправомірними дії державного виконавця щодо складання акту від 11.04.2013 року в частині зазначення про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим листом №2/0109/533/2012 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості, оскільки у виконавчому листі чітко зазначено про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1. Факт того, що за даною адресою знаходиться інша будівля не може бути підставою для повернення виконавчого документу, так як в даному випадку державний виконавець мав вчинити виконавчі дії відповідно до закону для визначення, яким чином необхідно звернути стягнення на іпотечне майно. Так, Закон передбачає можливість державного виконавця звернутися до суду з клопотанням про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, та вчинити інші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Разом з тим, жодних дій заступником начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 з належного виконання рішення суду проведено не було, що зазначив в судовому засіданні державний виконавець, що в свою чергу свідчить про порушення законних прав та інтересів банку як стягувача.
Крім того, як встановлено в ході розгляду скарги, при складанні акту від 11.04.2013 року державний виконавець керувався лише поясненнями ОСОБА_2, яка була присутня під час його складання. При цьому ніяких правовстановлюючих документів на зазначену будівлю державним виконавцем витребувано не було та не перевірено їх. Також державний виконавець дійшов висновку про неможливість звернення виконання на предмет іпотеки самостійно, не призначивши жодного експертного дослідження з даного приводу. Всі викладені факти свідчать про неправомірність та необґрунтованість акту від 11.04.2013 року в частині неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки, а також неправомірність постанови про повернення виконавчого документа.
Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Судом встановлено порушення прав заявника діями та бездіяльністю державного виконавця, що призвело до необґрунтованого закінчення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв’язку із чим суд вважає необхідним відновити права банку на своєчасне та повне виконання рішення суду іншим шляхом, а саме скасуванням постанови заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1В про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.11.2013 року ВП № 36883522.
Задовольняючи скаргу в частині скасування постанови про повернення виконавчого документу, суд кладе в основу матеріали виконавчого провадження та пояснення державного виконавця, за якими він підтвердив, що окрім накладення арешту на спірну квартиру, жодних виконавчих дій ним проведено не було, незважаючи на те, що ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений широкий спектр прав та обов’язків державного виконавця.
Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 поновити виконавче провадження за виконавчим листом №2/0109/533/2012 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості та провести всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, а саме здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом; розглянути заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; вирішити питання про призначення експертизи за необхідності тощо.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито 11.03.2013 року, а постанова про повернення виконавчого документу винесена 14.11.2013 року. При цьому обсягу виконавчих дій, які б перешкодили дотриманню встановлених строків, державним виконавцем не проводилося, тому суд вважає обґрунтованими посилання заявника на неправомірність дій державного виконавця в частині недотримання передбачених законом строків виконавчого провадження, у зв’язку із чим в даній частині скарга підлягає задоволенню.
Вимоги заявника в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Коржова Р.В. щодо визначення наявності майна, на яке необхідно звернути стягнення, не підлягають задоволенню, оскільки не конкретизовані та не обґрунтовані, оскільки іпотечне майно прямо зазначене у рішенні суду та виконавчому документі. Таким чином, в даній частині скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав та свобод.
Постанова про повернення виконавчого документу була винесена 14.11.2013 року, а до суду заявник звернувся зі скаргою через поштовий зв’язок 28.12.2013 року. Суд вважає обґрунтованими вимоги заявника в частині поважності причин пропуску строків на звернення до суду, оскільки ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження стягувач зміг лише 20.12.2013 року (а.с.155), таким чином, не зміг вчасно звернутися до суду зі скаргою. З огляду на викладене суд вважає необхідним поновити ПАТ «КБ «Надра» строк на звернення до суду з даною скаргою.
На підставі ст.ст.11,47 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року, керуючись ст.383-387 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
поновити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» строк на подання скарги на дії та бездіяльність Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в особі заступника начальника ОСОБА_1
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 щодо складання акту державного виконавця від 11.04.2013 року в частині неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим листом №2/0109/533/2012 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості.
Скасувати постанову заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1В про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.11.2013 року ВП № 36883522 за виконавчим листом №2/0109/533/2012 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості.
Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 в частині пропущення строку на проведення виконавчих дій з виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18.01.2012 року №2/0109/533/2012.
Зобов’язати заступника начальника Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ ОСОБА_1 поновити виконавче провадження за виконавчим листом №2/0109/533/2012 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості та провести всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали через Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.
Суддя Долгополов А. М.