Головуючий суду 1 інстанції - Баличева М.Б.
Доповідач - Іванова І.П.
Справа № 412/3619/13-ц
Провадження № 22ц/782/5319/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Іванової І.П.
суддів: Лісіциної А.І., Назарової М.В.,
при секретарі -Ковальчук С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013р. ОСОБА_4 звернулись з позовом до суду, на обґрунтування якого вказали, що 14 грудня 2012р. сталась ДТП за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Постановою Краснодонського міськрайонного суду від 11.02.2013р. водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Автомобіль Нісан Інфініті, який належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_4 отримав технічні пошкодження. Просили стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 59759,02грн., моральну у розмірі -50000грн, а всього 109759,02грн.
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року уточнені позовні вимоги були задоволені частково: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках матеріальні збитки у вигляді втрати товарної вартості пошкодженого автомобілю в сумі 18694,38 грн., франшизи в сумі 3289,64 грн., а всього 21984 (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках стягнутий судовий збір в розмірі 229,40 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року скасувати. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не з'ясував всіх обставин справи.
Заперечень проти апеляційної скарги іншими учасниками не надано.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Постановою Краснодонського міськрайсуду Луганської області від 11.02.2013 року встановлено, що 14.12.2012 року в м. Краснодон по проспекту 60 Років СРСР ОСОБА_2, керуючи а/м Сузукі Гранд Вітара, д/н НОМЕР_1, не обравши безпечної дистанції, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з а/м Ніссан Інфініті QX56, д/н НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 У зв'язку з малозначністю характеру скоєного правопорушення ОСОБА_2 був звільнений від адміністративної відповідальності, оголошене усне зауваження, провадження по справі закрите. На даний час постанова набрала чинності.
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю транспортного засобу Ніссан Інфініті QX56 склала 138404,25 грн. Втрата товарної вартості автомобіля Ніссан Інфініті QX56, д/н НОМЕР_2, складає 18694,38 грн.
Цивільно-правова відповідальність сторін застрахована.
ОСОБА_4 була перерахована передплата за запчастини на користь станції техобслуговування в сумі 20000 грн.
02.04.2013 року було перераховане страхове відшкодування на загальну суму 132218,17 грн.
Розмір невідшкодованої франшизи 0,5% на суму 3289,64 грн. сторонами не оспорювався.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; позивачами не був доведений факт спричинення їм моральної шкоди у зв'язку із ДТП.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_2, відповідача по справі.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що з боку позивача ОСОБА_4 були порушені правила дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що ОСОБА_4 їхав з причепом на літній резині, а також, що були не сприятливі погодні умови, не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2012 року в м. Краснодон по проспекту 60 Років СРСР сталась ДТП за участю водіїв ОСОБА_2, який керував а/м Сузукі Гранд Вітара, д/н НОМЕР_1, водія ОСОБА_4, який керував а/м Ніссан Інфініті QX56, д/н НОМЕР_2, зареєстрованого за ОСОБА_3
Постановою Краснодонського міськрайонного суду від 11.02.2013р. ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись попередженням, провадження по справі закрите. Постановою апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2013р. постанова Красно донського міськрайонного суду Луганської області від 11.02.2013р. залишена без змін, в постанові зазначено, що ОСОБА_2 обґрунтовано визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст..124 КУ пАП. На даний час постанова набрала чинності (а.с. 57-60).
Відповідно ч.4ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому при розгляді позову про відшкодування шкоди, вже не доказується ступень вини водіїв.
Згідно ч.2ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріали справи свідчать, що згідно наказу №00105889 від 26 березня 2013р. ПАТ „Страхова компанія „Уніка" виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 132218,17 грн. (а.с.102-104).
Згідно ч.1ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Апелянт посилається на те, що ОСОБА_3 отримали від страхової компанії значно більше, ніж передбачено висновком експертизи. Такий довід відповідає висновку, який було зроблено оцінювачем майна ОСОБА_6 У висновку про оцінку майна від 6 лютого 2013р.(а.с.121-126) зазначено, що вартість матеріальних збитків, причинених власнику автомобіля NISSAN INFINITI QX56, д/н НОМЕР_2 на час оцінки складає 92427,13 грн. Крім того, у висновку зазначено, що вартість матеріальних збитків складається з вартості ремонтних робіт, деталей, з врахуванням коефіцієнта зносу і з врахуванням втрати товарної вартості. В цьому висновку втрата товарної вартості визначена у розмірі 17560,78 грн.
Крім того, вже на замовлення СК „Уніка" оцінювач майна ОСОБА_6 19 березня 2013 зробив висновок про вартість відновлюваного ремонту автомобіля NISSAN INFINITI QX56, д/н НОМЕР_2, який складає 121267,73грн. (а.с.105-110). Всі розрахунки наведені у калькуляції (а.с.111-120).
Колегія суддів вважає, що висновок експерта ОСОБА_7 про визначення втрати товарної вартості транспортного засобу, від 2 квітня 2013р. на замовлення ОСОБА_3 не являється належним доказом, оскільки його зроблено з порушенням вимог закону. ОСОБА_3 про своє звернення до експерта ні страхову компанію, ні водія ОСОБА_2 не попередила, що суперечить вимогам ст..25 Закону України „Про страхування", методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України, Фондом Держмайна України від 24.11.2003р. №1074/8395 (зі змінами від 08.12.2004р., 24.07.2009р).
Суд першої інстанції безпідставно послався на висновок експерта ОСОБА_7 як на належний доказ, задовольняючи вимоги позивачів про стягнення втрати товарної вартості.
Як вбачається з довідки ПТ „Страхова компанія „УНІКА" страхове відшкодування ОСОБА_3 отримала у розмірі 132218,17грн.
Відповідно до ст..8 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що франшиза у розмірі 3489,83 грн. підлягає стягненню на користь позивачів з ОСОБА_2
Неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, є, відповідно до ч.1ст.309ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1187,1194 ЦК України, ст..8 Закону України „Про страхування", п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п.1,3ч.1ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року змінити.
В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18694,38грн.-суми втрати товарної вартості скасувати.
У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18694,38грн.-суми втрати товарної вартості відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: