Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

В И Р О К

Іменем України

22 січня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Міщенко О.А., Піскунова В.М.

Секретаря судового засідання: Міщук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м.Рівне кримінальне провадження №12013190040000315 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Лукарівка Млинівського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1, гр..України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, судимої 14.11.2012 року Дубенським міськрайонним судом за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі та на підставі ст..75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік,

за ч.2 ст.185 КК України;

З участю прокурора: Горбань О.В.

Захисника-адвоката: ОСОБА_2

Обвинуваченої: ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

01 квітня 2013 року, близько 18 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку, що за адресою: АДРЕСА_2, керуючись корисливим мотивом, скориставшись відсутністю нагляду за діями зі сторони власника та інших осіб, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрала мобільний телефон марки «Sumsung TG-E1080W» вартістю 164 грн., що належить ОСОБА_3 чим спричинила майнову шкоду на вказану суму.

У процесі судового розгляду 29 травня 2013 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_1 укладена угода про примирення, відповідно до якої, остання беззастережно та в повному обсязі визнала вину у скоєному, щиро розкаялась та відшкодувала заподіяну шкоду. Потерпілий та обвинувачена узгодили міру покарання, наслідки укладення і затвердження угоди, невиконання угоди, передбачені за ст.473, 476 КПК України.

Вироком Дубенського міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року затверджено угоду про примирення від 29 травня 2013 року по матеріалам кримінального провадження №12013190040000315 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України. ОСОБА_1 визнано винною за ч.2 ст.185 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь державного бюджету 146 грн. 77 коп. витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі, прокурор вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину, особі обвинуваченого та неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що при постановленні вироку судом не враховано особу обвинуваченої, обтяжуючі обставини та те, що злочин скоєно під час іспитового строку. Вказує, що судом необґрунтовано застосовано ст.69 КК України.

Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України три місяці арешту, яке відповідно до ст.72 КК України перевести у шість місяців обмеження волі. Частково приєднати невідбуте покарання згідно вироку від 14.11.2012 року остаточно призначивши покарання у виді одного року та семи місяців обмеження волі.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.2 ст.185 КК України доведена зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, і не оспорюються в апеляційній скарзі.

Вирок ухвалений Дубенським міськрайонним судом від 16 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного їй покарання ступеню тяжкості злочину і необхідності застосування більш суворого покарання, не застосування судом закону, який підлягав застосуванню на підставі ст.409, 413, 414 КПК України.

Сукупність зібраних у справі доказів та їх аналіз об'єктивно свідчать, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливим мотивом повторно вчинила крадіжку, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 164 грн..

Однак, як видно з вироку, при призначенні покарання судом першої інстанції не дотримано вимог ст.65 КК України. За змістом вказаної статті закону при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів, на що обґрунтовано посилався в апеляційній скарзі прокурор.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що призначаючи ОСОБА_1 покарання і застосовуючи до неї ст.69 КК України, суд виходив з того, що між потерпілим та обвинуваченою була укладена угода про примирення, відповідно до якої обвинувачена беззастережно та в повному обсязі визнала вину, відшкодувала заподіяну шкоду, щиро розкаялась у вчиненому.

Проте, рішення суду про застосування до ОСОБА_1 ст.69 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання. При цьому судом фактично не враховано, що ОСОБА_1 вже притягувалась до кримінальної відповідальності, та те, що злочин вчинений в стані алкогольного сп'яніння, під час іспитового строку, визначеного за вироком Дубенського міськрайонного суду від 14 листопада 2012 року.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 була засуджена вироком Дубенського міськрайонного суду від 14 листопада 2012 року за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді одного року та шість місяців обмеження волі та на підставі ст..75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік. 01 квітня 2013 року обвинувачена ОСОБА_1 вчинила повторно злочин за ч.2 ст.185 КК України. Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді штрафу суд першої інстанції, не врахував те, що злочин вчинено під час іспитового строку, тому покарання слід було призначити відповідно до вимог ст.71 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.

Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком

Обираючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів на підставі ст.65 КК України, з урахуванням вчинення обвинуваченою злочину середньої тяжкості встановлених судом першої інстанції та перевірених при апеляційному розгляді справи обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу винної, вважає за необхідне обрати покарання у вигляді обмеження волі. Таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

На підставі наведеного і керуючись п.3 ч.1 ст.407, п.1 ст.413, ст.418, п.2 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Дубенського міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року про затвердження угоди про примирення від 29 травня 2013року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України три місяці арешту, яке відповідно до ст.72 КК України відповідає шести місяцям обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду від 14.11.2012 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків - один рік і сім місяців обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 обрати - взяття під варту із залу суду.

Строк покарання рахувати з моменту її затримання.

Штраф в сумі 850 грн. сплачений засудженою в доход держави - повернути ОСОБА_1

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому їй судового рішення

Головуючий: А.С. Квятковський

Судді: О.А. Міщенко

В.М. Піскунов