АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/375/14 Справа № 174/76/13 Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І.А. Доповідач - Чубуков О.П.
Категорія 60
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Судді-головуючого: Чубукова О.П.
Суддів колегії: Михайловської С.Ю., Пономарь З.М.
при секретарі Новицькій О.О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_5, заінтересовані особи ОСОБА_6, Відділ опіки та піклування в особі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, Комунальний заклад «Вільногірська міська лікарня» про визнання фізичної особи недієздатною, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні її заяви про визнання фізичної особи недієздатною.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги та провести судово-психіатрічну експертизу.
Вважає, суд першої інстанції при розгляді справи ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процессуального права та неповно з'ясував обставини справи.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 212 та 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно листа КП «Вільногірський міський центр ПМСД» від 12.03.2013 року № 352 ОСОБА_6 на «Д» обліку в лікаря-психіатра та лікаря-накролога не перебуває (а.с. 46,86).
Відповідно до копій епікризів, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що у 2000 році та 2012 році ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні в лікарні за місцем проживання в зв'язку з отриманням травм та оглядалась лікарем-психіатром.
З виписки з історії хвороби ОСОБА_6 у Вільногірській міській лікарні від грудня 2012 року, в якій лікар-психіатр зазначив, що у ОСОБА_6 спостерігається емоційно нестабільний розлад особистості в стадії декомпенсації, ускладнене епізодичним вживанням алкогольних напоїв (а.с. 7).
Матеріали справи не містять будь-яких офіційних документів з лікувальної установи на підтвердження того, що ОСОБА_6 перебувала чи перебуває на час розгляду справи на обліку з приводу психічної хвороби або має психічний розлад здоров'я, що вона проходила лікування в зв'язку з виявленням у неї психічного розладу та була в зв'язку з цим госпіталізована.
Свої позовні вимоги ОСОБА_5 обумовлює тим, що в судовому засіданні було встановлено лише з пояснень ОСОБА_6 та лікаря-психіатра КЗ «Вільногірська центральна міська лікарня», що на обліку з психічними розгладами ОСОБА_6 не знаходиться.
Відносно вимоги про проведення судово-психіатричної експертизи, колегія суддів вважає за доцільне відмовити, в зв'язку з відсутністю підстав.
Відповідно до статті 145 ЦПК України, суд зобов'язаний постановити ухвалу про призначення експертизи, якщо клопотання заявлено хоча б однією стороною у випадках, коли предметом експертизи є встановлення психічного стану особи.
Згідно ст.. 239 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Колегія суддів вважає, що в судовому засіданні не були надані достатні докази для призначення експертизи. А докази зазначені в матеріалах справи не вказують на те, що ОСОБА_6 має стійкі психічні розлади.
Положеннями ст. ст. 10 та 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги спростовуються системним аналізом досліджених в судовому засіданні доказів, як кожного окремо, так і їх сукупністю.
Про те, що заявлені вимоги були необгрунтовані свідчить відсутність доказів, що ОСОБА_6 має психічні розлади, які впливають на її здатність усвідомлювати свої дії та керуватися ними.
Відповідно до ч.2 ст.36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язала утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 посилається на те, що ОСОБА_6 неодноразово повідомляла, що вчинить самогубство та погрожувала скинути дитину з вікна. А отже прямих доказів, окрім припущень, які підтверджували, що ОСОБА_6 ставить в скрутне становище сім'ю - не має.
При зазначених обставинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог: вони необгрунтовані та такі, що не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, його висновків вони не спростовують, а зводяться лише до тлумачення діючого законодавства, тому не можуть бути прийнятими до уваги.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.
Відповідно до ч. 1 т. 308 ЦПК України апеляційнй суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, яким визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 та 313-315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення і з цього ж дня може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді колегії: