ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2014 року Справа № 904/5510/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В.- доповідача,
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.
при секретарі: Погорєловій Ю.А.
Представники сторін:
від позивача: Майтак І.В. представник, довіреність № 53-02/3 від 02.01.14;
від третьої особи: Корабльова Т.О. представник, довіреність № 42-9327/0/2-13 від 27.12.13;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2013р. у справі №904/5510/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області
третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація
про внесення змін до договору оренди землі
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2013 року (суддя Ліпинський О.В.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, с. Вільне, Криворізький район Дніпропетровська область, третя особа: Дніпропетровська обласна державна адміністрація, м. Дніпропетровськ про внесення змін до договору оренди землі - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та задовольнити заявлені ними вимоги.
В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що висновок суду про відповідність умов договору положенням статті 288 Податкового кодексу України не відповідає вимогам закону. Суд не врахував, що розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін, а тому ставки орендної плати, встановленої розпорядженням голови Криворізької райдержадміністрації від 14.07.2010 року не можна розглядати як документ, який розповсюджує свою дію на договір оренди від 25.03.2005 року. Крім того, суд не застосував положення ст. 122 ЗК України, яка свідчить про відсутність у Криворізької райдержадміністрації повноважень щодо розпорядження землями рекреаційного призначення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 13 листопада 2013 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року розгляд справи було відкладено на 9 грудня 2013 року у зв'язку з відсутністю представника відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2013 року розгляд справи було відкладено на 11 грудня 2013 року
Зміна складу колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 11.12.2013 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року розгляд справи було відкладено на 25 грудня 2013 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2013 року розгляд справи було відкладено на 20 січня 2014 року.
Зміна складу колегії відбулась на підставі розпорядження в.о. голови суду Дарміна М.О. від 17.01.2014 року.
У відзиві на апеляційну скаргу, Криворізька районна державна адміністрація просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи назву позивача було приведено у відповідність до вимог Закону України „Про акціонерні товариства" та змінено з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат".
Судом встановлено, що 25.03.2005р. між Позивачем (Орендарем) та Відповідачем (Орендодавцем) укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 09.06.2005р. №040512101699 (надалі - Договір).
За умовами договору, Орендодавець надає, а орендар приймає в оренду, тобто строкове володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 2,0461 га, місцезнаходження якої згідно з проектом відведення (планом), що є додатком до цього договору: на території Лозуватівської сільської ради, для обслуговування бази відпочинку „Затишок".
Означена земельна ділянка була передана позивачу на підставі акту від 25.11.2005р. прийому-передачі земельної ділянки. (а.с.9).
Пунктом 4.2. Договору з урахуванням додаткової угоди від 24.10.2008р. передбачено, що розмір орендної плати становить 15 195 грн. 00 коп. за 1 га за рік. Виплата орендної плати проводиться шляхом перерахування орендарем на відповідний рахунок Лозуватської сільської ради у повному розмірі до "01" грудня кожного поточного року; орендна плата вноситься щомісячно. Орендар має право на дострокову виплату орендної плати згідно діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 4.4 Договору оренди у разі необхідності розмір, порядок, строки та умови сплати орендної плати можуть змінюватись за взаємним погодженням сторін і згідно діючого законодавства.
Звертаючись із позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати, Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" посилалось на те, що із прийняттям Податкового кодексу законодавчо змінилась ставка земельного податку для земель рекреаційного призначення, що є підставою для внесення змін в договір оренди в частині розміру орендної плати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що погоджений сторонами у додатковій угоді від 24.10.2013р. до Договору оренди від 25.03.2005р. розмір орендної плати, відповідає положенням пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України, тобто не є меншим трикратного розміру земельного податку, в зв'язку з чим відсутні підстави для внесення відповідних змін до спірного пункту договору.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, є в т.ч. орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (стаття 21 Закону України „Про оренду землі").
З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 24.10.2008р. сторони погодили, що розмір орендної плати становить 15 195 грн. 00 коп. за 1 га за рік.
Відповідно до пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Погоджений сторонами у додатковій угоді від 24.10.2013р. до Договору оренди від 25.03.2005р. розмір орендної плати, не суперечить вимогам статті 288 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для внесення відповідних змін до спірного пункту договору.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції також виходив з того, що відповідно до частини 1 пункту 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
В свою чергу, розпорядженням голови Криворізької райдержадміністрації від 14.07.2010р. за №356-р „Про встановлення розміру орендної плати при наданні земельних ділянок в оренду за межами населених пунктів" було встановлено розміри орендної плати за землі, які надаються в оренду на території Криворізького району, за межами населених пунктів.
Згідно додатку до вказаного розпорядження, для земель рекреаційного призначення розмір орендної плати становить не менше 18 540 грн. 00 коп. за 1 га в рік.
Отже, судом першої інстанції при вирішені вказаного спору, правомірно взято до уваги наявність розпорядження голови Криворізької райдержадміністрації від 14.07.2010 р. за № 356-р, яке в установленому законом порядку не скасоване, а тому є обов'язковим до виконання на відповідній території.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у Криворізької райдержадміністрації повноважень стосовно розпорядження землями рекреаційного призначення, не є підставою для скасування рішення суду та задоволення позову, оскільки означеним рішенням були встановлені розміри орендної плати за земельні ділянки, які надаються в оренду на території Криворізького району за межами населених пунктів, а не вирішено питання щодо надання земельних ділянок в оренду.
Відповідно до статті 122 ЗК України в редакції станом на дату укладання спірного договору, тобто, на 25.03.2005 року, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
Оскільки спірна земельна ділянка розташована на території Лозуватської сільської ради, то укладання договору оренди Криворізькою районною державною адміністрацією не суперечило вищезазначеним положенням ЗК України.
Крім того, посилання апелянта на порушення норм статті 122 ЗК України не може бути взято до уваги, оскільки норми означеної статті в редакції на час укладання договору оренди, регулюють відносини з приводу надання земельних ділянок у постійне користування, в той час як відносини з приводу оренди земельних ділянок регулюються нормами ст.124 ЗК України.
Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду вони не спростовують.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2013 року у справі № 904/5510/13 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст виготовлено 23.01.2014 року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов