ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2014 року Справа № 904/3257/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача
суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.
Представники сторін:
від відповідача : Халаім А.В., посвідчення адвоката № 1203 від 23.05.06, ;
представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Торгово-виробнича компанія"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року
у справі № 904/3257/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія"
до Публічного акціонерного товариства комерційного банк "Приватбанк"
про визнання договорів іпотеки недійсними
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово - виробнича компанія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою якій просить визнати недійсним договір іпотеки № 3803 від 03.03.2010р. та Додаткових договорів до нього за № 1 від 08.11.2010р. та №2 від 28.02.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово - виробнича компанія" та публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк" з моменту його укладення. Визнати недійсним договір іпотеки №3803/1 від 03.03.3010р. та додаткових договорів до нього №1 від 01.11.2010р. та № 2 від 28.02.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово - виробнича компанія" та публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк" з моменту його укладення. Просить суд стягнути судові витрати по справі з відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що особи, що підписали договори не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності. Сторонами договору не дотримано письмової форми правочину.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.13р. у справі № 904/3257/13 (суддя Манько Г.В. ) в позові відмовлено.
Суд вважав, що у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст спірних правочинів не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, особи, що вчинили спірні правочини мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинені у формі, встановленій законом, спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ТОВ "Торгово-виробнича компанія", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що:
- порушено вимоги додержання письмової форми правочину;
- укладення Договорів іпотеки учасниками господарських відносин свідчить про порушення господарської компетенції щодо необхідності мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- невідповідність правочину вимогам закону та Статуту Товариства.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.13р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду.
Банком надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 20.01.14р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі керуючого Полонським відділенням Хмельницької філії Гордійчук М.І. та ТОВ «Торгово-виробнича компанія» в особі Семчишина П.Й. укладено договір іпотеки №3803, предметом якого є надання в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання ТОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» зобов'язань за договором №08.03.01.04.3803 від 02.03.2010 року про надання овердрафтового кредиту у сумі 350 000 грн. (т. 1 а.с. 16-19)
08.11.2010 року сторонами укладено Додатковий договір №1, а 28.02.2011 року укладений Додатковий договір №2 до договору іпотеки.
03.03.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі керуючого Полонським відділенням Хмельницької філії Гордійчук М.І. та ТОВ «Торгово-виробнича компанія» в особі Семчишина П.Й. укладено договір іпотеки №3803/1, предметом якого є надання в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання ТОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» зобов'язань за договором №08.03.01.04.3803 від 02.03.2010 року про надання овердрафтового кредиту у сумі 350 000 грн. (т. 1 а.с. 10-13)
01.11.2010 року сторонами укладено Додатковий договір №1, а 28.02.2011 року укладений Додатковий договір №2 до договору іпотеки.
Проте, на думку позивача, Семчишин П.Й. не мав повноважень укладати договори іпотеки на підставі виданої йому довіреності без згоди Загальних зборів учасників ТОВ «ТВК», до того ж, на договорах іпотеки поставлено відбиток печатки Полонського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що є порушенням письмової форми правочину.
Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими вищезазначені доводи з огляду на таке.
При підписанні спірних договорів іпотеки від 03.03.2010 року Семчишин Петро Йосипович діяв на підставі довіреності, виданої директором ТОВ «Торгово-виробнича компанія» Рахліним В.М., посвідченої 17.02.2010 року за №137 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою С.А., якою передбачено його право на укладання зазначених угод від імені ТОВ «Торгово-виробнича компанія».
Додаткові угоди були укладені ним на підставі довіреностей від 03.11.2010 року та 27.10.2010 року, виданих директором ТОВ «Торгово-виробнича компанія» Рахліним В.М., які також передбачають необхідні для укладення цих угод повноваження представника.
Згідно ч.1 ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Крім того, 12.01.2010 року були проведені Загальні збори учасників ТОВ «Торгова-виробнича компанія» та складено протокол №7/09, згідно якого було прийнято рішення надати дозвіл директору ТОВ «Торгово-виробнича компанія» Рахліну В.М. передати в заставу нерухоме майно, яке є власністю ТОВ «ТВК», а саме: будівлю електроцеху з майстернями
загальною площею 3344,5 кв.м. та частину будівлі електроцеху загальною площею 704,9 кв.м., для отримання овердрафту ТОВ «Понінківський КПК» з лімітом кредитування 350 000 грн. на місяць.
15.02.2010 року були проведені Загальні збори учасників ТОВ «Торгова-виробнича компанія» та складено протокол №15/02, згідно якого було прийнято рішення надати дозвіл директору ТОВ «Торгово-виробнича компанія» Рахліну В.М. передати в заставу нерухоме майно, яке є власністю ТОВ «ТВК», а саме: будівлю електроцеху з майстернями загальною площею 3344,5 кв.м. та будівлю контори та медпункту загальною площею 827,6 кв.м., для отримання овердрафту ТОВ «Понінківський КПК» з лімітом кредитування 350 000 грн. на місяць.
Таким чином, Загальними зборами учасників ТОВ «Торгово-виробнича компанія» було надано директору товариства необхідні повноваження щодо передання в іпотеку нерухомого майна товариства, в свою чергу директор уповноважив Семчишина П.Й. на підставі довіреності укласти відповідні угоди від імені ТОВ «Торгово-виробнича компанія».
Твердження позивача про відсутність згоди Загальних зборів учасників ТОВ «Торгово-виробнича компанія» про надання таких повноважень спростовується матеріалами справи.
Крім того, твердження позивача про те, що печатка Хмельницької філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є печаткою юридичної особи, тому спірні договори не є укладеними в письмовій формі, колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.
Згідно п.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Спірні договори іпотеки да додаткові угоди до них відповідають встановленій законом письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печаткою. Більш того, зазначені угоди нотаріально посвідчені.
Згідно п. 1.7 Положення про Полонське відділення Хмельницької філії ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в редакції від 22.03.2007 року відділення має печатку з назвою «Полонське відділення Хмельницької філії ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також штампи для операцій.
Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Отже, відокремленому підрозділу юридичної особи за законом дозволяється здійснювати функції юридичної особи, в тому числі укладати договори від імені юридичної особи, в межах повноважень, визначених довіреністю.
Так, твердження позивача про те, що юридична особа може мати лише один екземпляр печатки або додаткові печатки з цифрами є безпідставним.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.13р. у справі № 904/3257/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов