Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/5145/13-ц

Провадження № 2/116/41/14

17.01.2014 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Томащака А.С.,

при секретарі Літвінєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником зазначеної квартири, в якій проживав разом з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 до 2004 року, оскільки останні були членами його сім'ї, після чого вони виписалися з квартири та виїхали на постійне місце проживання у Херсонську область. 16.02.2013 року відповідачі самовільно та протизаконно вселились в квартиру АДРЕСА_1, де проживають і по даний час, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

В судовому засіданні позивач, його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суду їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, її представники, відповідач ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні відмовити, оскільки у спірній квартирі проживають на законних підставах, самовільно у зазначену квартиру не вселялись.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надавши заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги не визнає.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до реєстраційного посвідчення виданого 04.05.1992 року Сімферопольським РБТІ квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2.

З довідки №323 від 18.12.2013 року виданої виконавчим комітетом Перовської сільської ради вбачається, що в господарській книзі Перовської сільської ради №164 стор. 129-134 за 2011-2013 рік в лицьовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1, значаться записаними: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва про народження матір'ю ОСОБА_6 є ОСОБА_4, з якою 25.10.2010 року ОСОБА_2 уклала договір безоплатного тимчасового користування та проживання в АДРЕСА_1.

З акту обстеження житлово-побутових умов від 26.09.2011 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, на час обстеження ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в квартирі не мешкають.

З облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015рік в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 (була тимчасово відсутня з 15.10.2011 року по 01.11.2011 рік), ОСОБА_5, ОСОБА_3 Таким чином судом беззаперечно встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 самовільно у квартиру АДРЕСА_1 не вселялися, користуються останньою на законних підставах.

Крім того в ході судового засідання позивач пояснив, що з 2010 року, з його відома та дозволу в квартирі АДРЕСА_1 постійно проживає його син ОСОБА_3 з цивільною дружиною ОСОБА_4, у яких в подальшому народилась донька ОСОБА_6, яка також стала проживати за зазначеною адресою.

При цьому, як зазначив позивач, підставою для звернення до суду з відповідним позовом стала та обставина, що відповідачі перешкоджають позивачу користуватися квартирою АДРЕСА_1, разом з цим позовних, щодо усунення перешкод у користуванні житлом, позивачем не заявлено.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилими приміщеннями нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

Відповідно до ст.157 ЖК Української РСР членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частиною ч.3 ст.116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Правила частин першої та другої статті 11 ЦПК України вказують, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом тим з боку позивача, його представника суду в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано жодних належних та допустимих доказів в частині того, що відповідачі самоправно вселились в спірну квартиру, не маючи прав на проживання у ній, крім того ці обставини повністю спростовані в ході судового розгляду.

На підставі ст.ст. 116,157,158 ЖК України, керуючись ст. 212, 215 ЦПК України, суд,

Вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з квартири АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.С. Томащак