Справа № 101/6290/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді - Гордєйчик Т.Ф.

при секретарі - Левченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Алуштинської міської Ради АР Крим про визнання права власності на частку домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/ 2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщини у вигляді 1/ 2 частки земельної ділянки площею 0, 03526 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/ 2 частки домоволодіння, розташованого на зазначеній земельній ділянці.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач отримав відмову у оформленні права власності на частку домоволодіння з посиланням на те, що після поділу вказаного домоволодіння судом у 1978 році батько своє право власності на 1/ 2 частку домоволодіння не оформив , тому у нотаріуса не має можливості видати йому свідоцтво про право на спадщину на це майно, у зв'язку з чим було рекомендовано останнім для вирішення питання про визнання права на спадщину звернутися до суду в порядку позовного провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свій позов підтримав у відповідності до наведеного. Вважає, що саме таким чином можливо захистити його невизнане право на спадщину.

Представник відповідача Алуштинської міської Ради до суду не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю. Просив розглянути справу за наданими матеріалами справи.

З приводу вищевикладеного суд зазначає, що неявка осіб , які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яка свідчить по відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому за таких підстав вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача Алуштинської міської Ради за наданими матеріалами справи.

Заслухавши позивача та дослідивши надані матеріали справи, суд прийшов до висновку , що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що позивач ОСОБА_2 являється згідно до свідоцтва про його народження рідним сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 5; 6).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0, 03526 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також домоволодіння, розташованого на зазначеній земельній ділянці.

31 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/ 2 частку будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 з тих підстав, що правовстановлюючий документ на вказане спадкове майно не оформлений належним чином ( а.с. 23).

Так, згідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , розташований у АДРЕСА_1, являється приватною спільною частковою власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Остання зареєструвала своє право власності на 1/ 2 частку вказаного домоволодіння в органах БТІ . ОСОБА_4 при житті своє право на ? частку вказаного домоволодіння, яке було виділене йому та його колишній дружині ОСОБА_5 у рівних частках згідно до рішення народного суду міста Алушти Кримської області від 14. 02. 1978 року ( а.с. 20), не зареєстрував.

Позивач вважає, що виникнення права власності на будинок та споруди на той час не залежало від державної реєстрації і реєстраційне посвідчення, яке отримав ОСОБА_4 у 1963 році, є документом, що підтверджує його право на будинок.

Але це право ніхто не оскаржує.

Встановлено, що померлий ОСОБА_4 та його колишня дружина ОСОБА_5 являлися учасниками спільної сумісної власності на вказане домоволодіння, що підтверджується наданими документами, на які також в підтвердження своїх доводів посилався у своїй позовній заяві позивач.

Отже, за таких підстав у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна , належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Така позиція викладена у п. 3.4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» розуміється визначення ( встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Але позивач із такою позовною вимогою до суду не звертався, мотивуючи тим, що матеріалів , зібраних його адвокатам, достатньо для вирішення питання про його права на спадщину, а залучати до участі у справі співвласника вказаного домоволодіння його матір ОСОБА_5 не має необхідності.

У відповідності до принципу диспозитивності судового процесу, передбаченого статтею 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

При цьому згідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, а саме: роз'яснює особам , які беруть участь у справі , їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках , встановлених цим Законом.

Між тим, не зважаючи на роз'яснення позивачеві порядку вирішення вказаного спірного питання , останній наполягав на розгляді позову в межах заявленої ним позовної вимоги.

В контексті ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом своїх порушених , оспорюваних , невизнаних прав та інтересів , але при цьому згідно до ст. 16 ЦК України повинен вибрати відповідний спосіб захисту цивільного права та інтересів.

Позивач вибрав неналежний засіб захисту свого невизнаного та оспорюваного права, а тому суд відмовляє йому у задоволенні позову, оскільки без визначення частки у вказаному спільному майні, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_4, позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно являється передчасною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України , ст.ст. 15, 16, 357 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Алуштинської міської Ради АР Крим про визнання права власності на частку домоволодіння, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги, а учасниками судового процесу, які не були присутні у судовому засіданні, в той же строк з дня отримання копії рішення суду.

Суддя

Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик.