РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/7713/13-ц

26.11.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Малухіна В.В.

при секретарі - Сулима Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 28.08.2013 року звернулася до суду із|із| вказаним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.08.2010 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2, за яким вона передала, а ОСОБА_2 отримала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в замін чого відповідачка зобов'язалась забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно, а саме: щомісячно надавати їй грошові кошти в розмірі 500 грн., сплачувати комунальні платежі, а також надати одноразове грошове утримання в розмірі 28 000 грн., яке було отримано позивачем до підписання договору довічного утримання. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №934. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 неналежно виконує умови договору,а саме, відповідачкою не здійснюється утримання та догляд за нею, а тільки сплачуються щомісячно грошові кошти, що відповідачка ввела її в оману щодо змісту надання послуг, при підписанні договору, та фактично за своєю правовою природою укладено договір ренти, а не договір довічного утримання, тому просить суд розірвати договір довічного утримання, та повернути квартиру у її власність.

В судовому засіданні представник позивачка за довіреністю - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка та представник відповідачки за довіреністю - ОСОБА_6, в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, оскільки відповідачка умови договору довічного утримання виконувала належним чином, що нотаріусом позивачці було роз'яснено у повному обсязі умови договору та його юридичні наслідки, доводи щодо неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за договором спростовуються квитанціями та розпискою, щомісячні платежі відповідачкою сплачувались за згодою позивачки, за три роки позивачка жодного разу не пред'являла претензій до відповідачки, щодо неналежного виконання умов договору, тому просить суд відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторін, |очевидців|дослідивши матеріали справи|речі|, оцінивши докази по справі|речі| в їх сукупності, вважає|лічить| позовну заяву не обґрунтованою і не підлягаючою задоволенню з наступних|таких| підстав.

Судом встановлено, що 17.08.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №934 (а.с.5-6). Згідно п. 1 договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2(а.с.7), а остання зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_1 на умовах договору.На виконання п. 2.7. договору позивач отримала від відповідача 28 000 гривень, як одноразове грошове утримання яке визначено сторонами, що підтверджується розпискою (а.с.37). Договором довічного утримання визначені обов'язки набувача - ОСОБА_2, а саме: забезпечення відчужувача грошовими ресурсами для задоволення потреб створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужував самостійно буде безпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя, грошова оцінка яких складає за згодою сторін 500 (п'ятсот ) гривень; щомісячно сплачувати комунальні зслуги за квартиру, до яких належать послуги по утримання будинку, плата за газ, теплопостачання, водопостачання, електроенергію в обсязі 150 кВт/год, абонентська плата за телефон, послуги соціального пакету кабельного телебачення. Відповідно квитанцій про грошові перекази, на виконання договору, відповідачка вносила грошові кошти в повному обсязі. Пунком 4 договору передбачено, що він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку.

Всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач та її представник не представили суду доказів та не довели неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 749 ЦК України встановлено обов'язок набувача за договором довічного утримання та передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Стаття 755 ЦК України визначає підстави для розірвання договору довічного утримання в судовому порядку. Підстава для розірвання договору пов`язана з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором довічного утримання. При цьому, для притягнення набувача до відповідальності необхідними елементами складу цивільного правопорушення є наявність заподіяної відчужувачеві шкоди; протиправність дій набувача, що виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договору; причинний зв`язок між двома вказаними елементами. Тобто у данному випадку наявність вини набувача у невиконанні або неналежному виконанні його умов не є обов`язковою.

За встановлених обставин, суд, не вбачає в діях відповідача невиконання істотних умов договору довічного договору, оскільки відповідачкою доведено належне виконання нею умов договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору позивачці було достовірно відомо про всі істотні умови договору, що засвідчується її підписом на договорі довічного утримання. Посилання позивачці, на те що відповідачка ввела її в оману, а нотаріус не роз'яснив та не зачитав договір вголос, в судовому засіданні доведені не були, до того ж позивачка власноручно заповнила «Паспорт до договору довічного утримання», підписала договір, та за три роки жодного разу не пред'являла претензій до відповідачки, до того ж відповідачка надала копії квитанцій та розписку на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань. Доводи позивачці про те, що укладений між сторонами договір по своїй правовій природі фактично не є договором довічного утримання, а скоріше є договором ренти, оскільки відповідачка не здійснювала утримання та догляд за позивачкою, а тільки сплачувала щомісячно грошові кошти, є не обґрунтованими та не доведені, тому як в договорі довічного утримання ,укладеному між сторонами є не тільки умови про щомісячні платежі, а також умови про сплату комунальних послуг, абонентського обслуговування за телефон, послуги за пакет кабельного телебачення ,відчужувач самостійно за своїм розсудом вирішує усі питання в межах грошового утримання, а набувач зобов'язується надати допомогу з питань, пов'язаних з пошуком особи, що надає послуги з догляду та контроль за повним своєчасним наданням відповідних послуг вказаною особою; набувач зобов'язується здійснити поховання, та все це не притаманне договору ренти. Тому посилання позивачці на вищевказані обставини, є безпідставними, а також не є підставою для розірвання договору.

На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд приходить до висновку, що умови договору довічного утримання відповідачкою виконувалися належним чином та підстав для його розірвання не існує.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 14, 41, 124 Конституції України, ст. ст.526, 744, 754-756 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 58, 59, 60, 61, 79, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Малухін