Справа № 0101/5898/2012

З А О Ч Н Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року Алуштинський міський суд АР Крим в складі:

головуючого судді: Гордєйчик Т.Ф.

при секретарі: Левченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди , спричиненої внаслідок дорожньо -транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути із відповідачки ОСОБА_2 на свою користь спричинену внаслідок ДТП матеріальну шкоду у розмірі 30 199 гривень і моральну у розмірі 25 000 гривень, а також стягнути витрати ( реальні збитки), які він поніс внаслідок вказаної ДТП , судові витрати.

Вимоги мотивовані тим, що 28 серпня 2011 року о 15 годині 40 хвилин на 698 км автодороги «М-18» сполученням «Харьків -Сімферополь -Алушта -Ялта»відбулася дорожньо -транспортна подія ( ДТП), в результаті якої автомобіль марки «Фольксваген Поло»державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачці, внаслідок того, що остання не впоралася із його керуванням , здійснив наїзд на торгівельну точку із товаром, який належить позивачеві, що призвело до його порчі та спричиненню вказаного збитку.

Вина відповідачки у здійсненні вказаного правопорушення встановлена Алуштинським міським судом, який згідно до постанови від 28. 09. 2011 року притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу.

Відповідачка не оскаржувала цю постанову і погодилася із неї, тобто визнала свою провину у здійсненні вказаного правопорушення.

На місці скоєння даної ДТП ОСОБА_2 добровільно та особисто надала позивачеві письмову розписку , в якій зобов'язалася в строк до 01. 09. 2011 року відшкодувати спричинені йому матеріальні збитки у розмірі 18 000 гривень. Але в подальшому свого зобов'язання не виконала, стала уникати зустрічі із ним і взагалі відмовилася від відшкодування спричиненою шкоди.

В подальшому у зв'язку із даним правопорушенням був складений 30. 08. 2011 року акт про списання матеріальних коштовностей та продовольчих товарів з торгівельного місця № 9 на автотрасі «М-18», які були знищені внаслідок даної ДТП з вини ОСОБА_2 на загальну суму 27 275, 00 гривень.

Вважає, що внаслідок несвоєчасного повернення грошової суми, яку відповідачка зобов'язалася йому надати, необхідно з неї стягнути пеню, що дорівнюється процентній ставці депозиту у розмірі 22% річних і яка становить за минулий період 2360 гривень.

Окрім того, за даними Держкомстату рівень інфляції за 2011 рік та перший квартал 2012 року складає 4, 6 % , що збільшує суму боргу на 564 гривні.

Таким чином, загальна сума матеріального збитку становить 30 199, 00 гривень, на стягненні якої позивач наполягає.

Також просив стягнути із відповідачки на свою користь моральну шкоду у зазначеній сумі, мотивуючи тим, що внаслідок ДТП він переніс великий стрес, йому була спричинена психоемоційна травма. До того ж, коли він звернувся до відповідачки із проханням відшкодувати збитки та повернути борг, то остання звинуватила його у погрозах її здоров'ю і звернулася до Красногвардійського районного відділу міліції із неправдивими звинуваченнями, що призвело до чергового стресу та погіршення стану його здоров'я, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до лікарні і проходив лікування, що також призвело до додаткових витрат.

Всі ці події призвели до того, що він протягом року не міг належним чином виконувати свої обов'язки по роботі, керувати своїм підприємством, були порушені його нормальні привичні життєві зв'язки, життєвий ритм. Він вимушений був додавати зусиль для поліпшення своєї діяльності і знаходити додаткові джерела для відшкодування завданої йому шкоди , оскільки ця подія призвела до великих фінансових витрат. Він вимушений був на деякий час закрити цю торгівельну точку, найняти побічних робітників для проведення ремонту та прибирання території , де скоїлася ця подія.

Між тим відповідачка, яка була визнана винною у скоєнні даної ДТП, не тільки не бажає відшкодувати спричинену її діями шкоду, але навмисно затягує вирішення цього питання, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до судового захисту свого порушеного права і перебувати у судових засіданнях, в той час, як остання ігнорує судові засідання і навмисно до них не являється, чим додатково спричиняє йому моральні страждання у вигляді постійних переживань та нервових стресів.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов у відповідності до наведеного.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до судового засідання, в судові засідання не з'являється, про причини своєї неявки не повідомляє, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала як і взагалі будь -яких заперечень на позов.

За таких підстав суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, а з приводу неявки відповідачки до судових засідань зазначає, що неявка особи, яка бере участь у справі , належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яка свідчить по відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому розглядає справу за її відсутністю за наданими матеріалами справи.

Заслухавши позивача та дослідивши надані матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 28 серпня 2011 року о 15 годині 40 хвилин на 698 км автодороги «М-18»відбулася дорожньо -транспортна подія ( ДТП), в результаті якої автомобіль марки «Фольксваген Поло»державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачці, внаслідок того, що остання не впоралася із його керуванням , здійснив наїзд на торгівельну точку із товаром, який належить позивачеві, що призвело до його порчі та часткового знищення.

Згідно до постанови Алуштинського міського суду від 28. 09. 2011 року ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні даного ДТП і притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень ( а.с. 13).

Як йдеться зі змісту даної судової постанови ОСОБА_2 визнавала факт наїзду на торгівельну точку ( кіоск) і не оскаржувала застосоване відносне неї адміністративне стягнення як і взагалі ухвалену постану.

Таким чином, вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до положень ст. 61 ч. 4 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду , що розглядає справу про цивільно -правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до наданих документів встановлено,що позивач являється фізичною особою -підприємцем, зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, керує фермерським господарством «Планета Кизил», має дозвіл № 44 на розміщення торгівельної точки на автотрасі «М-18»сполученням «Харьків -Сімферополь -Алушта -Ялта», 696 км + 800 м , де сталася дана ДТП.

Таким чином, суд прийшов до висновку , що позивач являється належною особою, яка має право вимагати відшкодування спричиненої шкоди.

Але суд не може погодитися із сумою спричиненою матеріальної шкоди, яку просить присудити до стягнення позивач, з тих підстав, що акт від 30. 08. 2011 року про списання матеріальних коштовностей та продовольчих товарів з торгівельного місця № 9 на автотрасі «М-18»на загальну суму 27 275, 00 гривень був складений за відсутністю відповідачки ОСОБА_2 після скоєння даної ДТП, остання з ним ознайомлена не була, а тому суд не може прийняти цей акт до уваги як безспірний доказ в підтвердження заявлених вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення 22 процентів річних, то суд відмовляє в цьому, оскільки законодавством України не передбачено можливості відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції.

Так, згідно до положень ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, але ці положення не розповсюджується на правовідносини, що виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, і може застосовуватися лише при порушенні зобов'язання за договором.

Будь -яких договірних обов'язків між позивачем ОСОБА_1 та відповідною ОСОБА_2 щодо грошових обов'язків або обов'язків щодо відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП з обов'язковим урахуванням індексу інфляції та 3 % річних не існує.

Між тим, письмову розписку відповідачки про те, що вона погоджується сплатити за спричинену матеріальну шкоду 18 000 гривень, суд приймає до уваги як доказ в підтвердження доводів позивача про спричинення йому матеріальної шкоди на зазначену суму, яка була визначена сторонами безпосередньо після скоєння ДТП , ними добровільно погоджена і прийнята до уваги як остаточна.

Вказана письмова розписка відповідачкою не оскаржена, а тому суд з урахуванням доводів позивача, а також вищезазначених обставин вважає за можливе визначити остаточній розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, саме у розмірі 18 000 гривень.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає за можливе задовольнити їх також частково.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до статті 23 ч. 3 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб.

Позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у грошовій сумі , яку визначив у розмірі 25 000 гривень, посилаючись на вищезазначені обставини, з чим суд погоджується, але при цьому вважає, що розмір моральної шкоди являється явно завищеним.

Так, згідно до вказаних вимог закону розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин , які мають істотне значення.

Таким чином, з урахуванням доведених позивачем обставин щодо спричинення йому моральної шкоди, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про можливість задоволення моральної шкоди у грошовому розмірі в 5000 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмови внаслідок їх недоведеності судові.

Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позову до суду, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України вони підлягають стягненню у розмірі 429 гривень 20 копійок з урахуванням часткового задоволення заявлених вимог як матеріального так і морального характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214 -215 ЦПК України, ст.ст. 23, 625, 1187 ЦК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену внаслідок дорожньо -транспортної пригоди матеріальну шкоду у розмірі 18 000 гривень, а також моральну шкоду у сумі 5000 гривень і судовий збір у розмірі 429 гривень 20 копійок, а всього стягнути 23 429 гривень 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Алуштинського

міського суду Т.Ф. Гордєйчик.