РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/7413/13-ц

03.12.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Малухіна В.В.,

при секретарі - Сулима Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду 20.08.2013 року із вказаним позовом.

Свої доводи мотивував тим, що в 06.05.2010 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від імені власника автомобіля ОСОБА_2, письмовий договір купівлі - продажу автомобіля ВАЗ-21104-110-51, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, сплатив відповідачеві ОСОБА_3 за автомобіль 50000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою. Позивач та відповідач ОСОБА_3 домовились, що вказаний договір буде посвідчений нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу за вибором позивача 07.06.2010 року, але не пізніше кінця 2010 року.

Однак, ані ОСОБА_2, ані ОСОБА_3 умов п.6 договору не виконали, від зустрічей ухилялись фактично до кінця дії вказаної довіреності. Оскільки укладений між сторонами договір купівлі - продажу автомобіля не засвідчений в установленому порядку, що створює неможливість реєстрації цього автомобіля за позивачем, як за власником, позивач звернувся до суду, і просить суд визнати договір купівлі - продажу дійсним та визнати за ним право власності на даний автомобіль.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 з'явився в судове засідання призначене на 16.11.2013 року, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, повідомлен належним чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2008р. ОСОБА_2 було видано нотаріально посвідчену довіреність зареєстровану в реєстрі за №9693 на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.5) з правом продажу, обміну, здачі в оренду належного ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого Сімферопольським МРЕВ УДАЇ ГУ МВС України 03.05.2006р. автомобіля марки і моделі ВАЗ 21104-110-51, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9). Згідно договору купівлі - продажу від 06.05.2010 року ОСОБА_2 через повіреного ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 автомобіль марки і моделі ВАЗ 21104-110-51, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зі змісту П.6 даного договору вбачається, що сторони домовились .про те, що вказаний договір буде посвідчений нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу, за вибором позивача, 07.06.2010 року, але не пізніше кінця 2010 року(а.с.6). Згідно до розписки від 05.05.2011р. ОСОБА_3 продав автомобіль ВАЗ 21104-110-51 ОСОБА_1 за 50.000 гривень (а.с.7). Відповідачі умов договору не виконали, від зустрічей ухилялись фактично до кінця дії вказаної довіреності.

Як слідує зі змісту позову, ОСОБА_1, посилаючись на належність автомобіля йому фактично на праві власності у зв'язку із придбанням спірного автомобіля за договором купівлі - продажу від 06.05.2010 року та 05.05.2011р. за розпискою у ОСОБА_3 просить визнати за ним право власності на транспортний засіб.

Стаття 328 ЦК України, на яку в тому числі посилається позивач, передбачає лише підстави набуття права власності. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 3 частини 1 ст.208 ЦК України передбачає, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена і Постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388, якою затверджені «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», відповідно до п.2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Пунктом 43 Правил передбачено, якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, в свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) ставиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.

До здійснення цих дій відповідач не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.

Також, відповідно до пунктів 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно статті 220 ЦК України не може бути визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки відповідно до закону він не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про необхідність визнання права власності на автомобіль, на думку суду, є безпідставними та такими, що суперечать закону.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.208,220,235,238,328 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Малухін