ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/7578/13-ц
05.12.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя, у складі:
Головуючого судді - Малухіна В.В.
При секретарі -Сулима Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, визнання права користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
Позивач 23.08.2013 року звернувся до суду із вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що у 1991 році він отримав земельну ділянку, площею 0,0800 га, що розташована в м. Сімферополь, мікрорайон Фонтани, АР Крим, по АДРЕСА_1, 30.07.1991 р. йому була видана будинкова книга, згідно якої він зареєстрований за означеною адресою з 31.07.1997 р., вказує, що обробляв вказану ділянку, своїми силами будував будинок, та 25.11.2005 р. на підставі рішення Виконкому Сімферопольської ради №2138 от 26.12.1997 р. на його ім'я був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ №116567. 27.07.2006 року він подарував дану земельну ділянку своєму сину - ОСОБА_2, проте після розірвання шлюбу з дружиною - 20.10.2009 році., вона змінила замки на вхідних дверях у будинку, до будинку відповідачі його не впускають, у зв'язку з чим він у 2012 році був змушений звернутися до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та вселенні, проте суд відмовив у задоволені позову, оскільки право власності на жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі не зареєстровано та будинок не був введений в експлуатацію. Відповідачі також зверталися до суду з вимогами, Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 31.07.2012 р. позов задоволений, ОСОБА_2 усуненні перешкоди у здійсненні ним права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_1 з реєстрації за даною адресою, однак зазначене рішення скасовано судом апеляційної інстанції. На теперішній час відповідач ОСОБА_2 отримав правовстановлюючі документи на нерухоме майно, проте перешкоди у користуванні житлом позивачу чиняться й досі, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не відомо. Відповідно ст. ст.169 ч. 4, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі даних та доказів, що є в матеріалах справи.
Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 25.11.2005 р. на підставі рішення Виконкому Сімферопольської ради №2138 от 26.12.1997 р. на ім'я ОСОБА_1 був виданий державний акт серії КМ №116567 на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, що розташована в м. Сімферополь, мікрорайон Фонтани, АР Крим, по АДРЕСА_1. 27.07.2006 року він подарував земельну ділянку своєму сину - ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування земельної ділянки, посвідченого приватний нотаріусом - ОСОБА_6; відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюб розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис №368 від 20.10.2009 р.; згідно з довідкою, виданою КРП «СМ БРТІ» від 13.08.2012 р. за №19041 ОСОБА_1 не має у власності ніяких об'єктів нерухомого майна.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 10.05.2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком і вселенні та в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання таким, що втратив право користування житлом та скасування реєстрації - було відмовлено. Суд мотивував означене рішення тим, що право власності на жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі не зареєстровано, будинок не введений в експлуатацію та на момент розгляду справи не можливо було застосувати норми законодавства у вигляді ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, які регламентують права власника жилого приміщення та членів його сім'ї і не можуть бути застосовані до виниклих між сторонами правовідносин.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 31.07.2012 р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні ним права власності на земельну ділянку шляхом зняття з реєстрації - задоволений.
03.09.2012 р. Рішенням Апеляційного суду АР Крим - рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 31.07.2012 р. було скасоване та ухвалене нове, яким в задоволені позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зняття з реєстрації - відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач (батько позивача) - ОСОБА_1 на вказаній у позові садибі побудував будинок і надвірні споруди, що не заперечувалося з боку ОСОБА_2 і що згідно з вимогами ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути позбавлена житла.
11.09.2012 р. позивач звернувся із письмовою пропозицією до свого сина - ОСОБА_2 про досягнення мирової угоди стосовно виниклої між ними конфліктної ситуації та приклав до неї проект мирової угоди, проте ніякої відповіді не отримав.
ОСОБА_2 знову звернувся до суду з вимогами до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на користування житлом, проте рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 28.03.2013 р. в позові ОСОБА_2 було відмовлено, рішення у встановленому законом порядку не було оскаржено та набуло законної сили.
Відповідно до наданих до позову документів відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Сімферополі.
Відповідно до актів від 14.06.2013 р. та від 04.11.2013 р. складеного сусідами будинку №9 та засвідченого печаткою Громадської організації та підписом голови місцевого органу самоврядування відповідачі по справі дійсно чинять перешкоди у доступі до житлового будинку, не визнають права позивача на користування будинком.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 319 ЦК України, власник при здійсненні своїх прав та виконанні своїх обов'язків зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства та не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Визначаючи гарантії непорушності права власності, Конституцією України у статті 47 встановлені і гарантії права на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вселився у спірний будинок по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі у встановленому законом порядку, як встановлено у рішенні Апеляційного суду АР Крим від 03.09.2012 р. ОСОБА_1 на вказаній у позові садибі побудував будинок і надвірні споруди, що не заперечувалося з боку ОСОБА_2, саме за адресою спірного будинку зареєстровано місце проживання позивача, а набуте право користування житлом відповідно до норм чинного законодавства не оспорено.
Обґрунтовуючи наявність перешкод у користуванні житлом, ОСОБА_1 посилається, у тому числі, й на перешкоди, які створюють йому мешканці будинку - син ОСОБА_2 та колишня дружина - ОСОБА_3
Таким чином, вбачається, що житлові права ОСОБА_1 щодо користування спірним житловим будинком є порушеними, а тому повинні бути відновленні зобов'язанням відповідачів усунути перешкоди у користуванні будинком, у тому числі шляхом вселення та шляхом передачі ключів від вхідних дверей.
Щодо вимог про визнання за ОСОБА_1 право постійного користування житловим приміщенням, суд вважає, що вони також підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 збудував будинок №9, постійно там зареєстрований та є членом сім'ї власника.
Відповідно ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
На підставі ст.. 41 Констиуції України, ст. ст. 9, 150, 156 Житлового кодексу України, ст. ст. 319, 383, 405 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 27, 30, 31, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-228 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 в м. Сімферополі шляхом вселення.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 дублікати ключей від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право постійного користування житловим будинком АДРЕСА_1 в м. Сімферополь.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіці Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його оголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В. В. Малухін