КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/907/13-ц

Провадження № 22-ц/792/72/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Харчука В.М.

суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.

при секретарі: Чебан О.М.

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Хмельницької міської ради

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Хмельницької міської ради про визнання відмови безпідставною та зобов'язання до вчинення дій.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року позивачка звернулась до суду і після уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправною відмову суміжних землекористувачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в погодженні меж земельної ділянки площею 0,510 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0881 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4.

- зобов'язати Хмельницьку міську раду розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 0,510 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,881 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 без погодження суміжних _______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Палінчак О.М. Провадження № 22ц/792/2667/13

Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія № 45

-землекористувачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В ході вирішення спору заявила клопотання про залишення без розгляду позову в частині визнання протиправною відмови суміжних землекористувачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в погодженні меж земельної ділянки площею 0,0881 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 та. зобов'язання Хмельницької міської ради розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 0,881 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без погодження суміжних землекористувачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 08 листопада 2013 року клопотання задоволено і позов в цій частині залишено без розгляду.

Рішенням цього ж суду від 08 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано безпідставною відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в погодженні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 меж земельної ділянки площею 0,510 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Зобов"язано Хмельницьку міську раду розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 без погодження ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права і просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити повністю. Безпідставним вважає висновок суду про те, що її відмова у наданні згоди ОСОБА_3 в погодженні меж земельної ділянки ґрунтується на особистісних неприязних відносинах сторін, оскільки її заперечення зводяться до того, що позивачка в ході розгляду справи неодноразово наголошувала на тому, що її ( апелянта) гараж знаходиться на спірній земельній ділянці. Крім того, вона не може погодити межі земельної ділянки у зв"язку з відсутністю доказів щодо належного здійснення обмірів, закріплення межових знаків та того, що межі не накладаються на її гараж. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_8, якому виділялась спірна земельна ділянка.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 та п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 198 ЗК України і виходив з того, що відмова ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в погодженні меж ґрунтується на особистих неприязних відносинах сторін, що не є підставою для відмови у реалізації права позивачів на приватизацію земельної ділянки, площею 0,510 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку за АДРЕСА_1 Крім того, зобов"язав Хмельницьку міську раду розглянути питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки без погодження відповідачів. При цьому, поза увагою суду залишилась та обставина, що спірна ділянка виділена ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку за рішенням Хмельницького міськвиконкому за № 20 від 22 жовтня 1969 року і з означеного часу безперервно перебуває у користуванні його сім"ї. На даний час власниками 37/50 та 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 являються ОСОБА_3 та ОСОБА_4.( дружина та син покійного ОСОБА_8.), які мають намір приватизувати земельну ділянку, на якій він розташований, а саме площею 0,510 га. Перешкодою для цього вони вважають дії суміжних землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які відмовляються погодити межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, а також неможливість розгляду Хмельницькою міською радою питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки без погодження відповідачів, в зв"язку з чим вони і звернулись до суду.

Однак, такі їх вимоги не грунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, а також не підтверджені об"єктивними доказами щодо наявності у них перешкод із боку відповідачів щодо приватизації земельної ділянки, площею 0,510 га.

Тому, по даному спору слід постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. Підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90. № 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Пункти 6,7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року з урахуванням Рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року також передбачають збереження права користування земельними ділянками, які на час введення в дію цього Кодексу громадяни та юридичні особи мали у постійному користуванні.

На підставі ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Пунктами "а" та "в" частини 3 цієї статті встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст. 118 Земельного кодексу України. За положеннями частини першої та другої цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до частини 6 зазначеної норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської , селищної , міської ради за місцезнаходженням

земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Отже, за змістом зазначених норм права, порядок передачі у власність земельних ділянок, які знаходяться у користуванні громадян та порядок передачі у власність земельних ділянок із числа земель, які знаходяться у державній або комунальній власності дещо розрізняється.

Так підставою для приватизації земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні є розроблені технічні документи та матеріали щодо розмірів земельної ділянки, а підставою для передачі у власність земельної ділянки з земель державної або комунальної власності є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому передача у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності проводиться з наданням матеріалів щодо вибору місця розташування земельної ділянки і дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проекту землеустрою.

Відповідно до вимог ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні позивачів із 1969 року, а тому потреби у виготовленні проекту землеустрою щодо її відведення, а тим більше надання на це дозволу міської ради немає. Представник Хмельницької міської ради не заперечує проти розгляду заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу їм цієї земельної ділянки в порядку ч. ч. 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вони із такою заявою звертались і вона не знаходить свого вирішення. Не можна віднести до числа таких доказів клопотання, ксерокопія якого наявна на а.с. 63, про передачу їм у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,510 га за адресою м. Хмельницький, вул. Цегельна 62, оскільки на ньому відсутня дата подачі, а також відомості про реєстрацію у Хмельницькій міській раді означеного документа.

Крім того, суміжні землекористувачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують факт звернення до них сусідів ОСОБА_4 з приводу узгодження меж земельної ділянки, на якій розташований належний останнім житловий будинок, а також визнають, що протягом десятків років ці межі чітко визначені, ділянка обгорожена і спір між ними з цього приводу відсутній.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо протиправності дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у погодженні меж земельної ділянки, площею 0,510 га та наявності перешкод для розгляду питання про її приватизацію Хмельницькою міською радою. Зайвим також є вирішення цим органом питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,510 га, яка перебуває у користуванні позивачів і на якій розташований, належний їм на праві власності спільної часткової власності будинок.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 листопада 2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Хмельницької міської ради про визнання відмови безпідставною та зобов'язання до вчинення дій відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І.Переверзєва