16.12.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 797 2818/13 р. Головуючий в першій
Категорія 44 інстанції Гапонов Д.Ю.
Доповідач в апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Зотова В.С.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,
за участю
секретаря - Івченко М.О.,
позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника позивача
ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представника відповідача - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 24 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Балаклавського районного підрозділу державної міграційної служби у м.Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Жилсервіс-14», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Балаклавський районний підрозділ державної міграційної служби у м.Севастополі, Комунальне підприємство «Жилсервіс-14», про визнання права на жилу площу, вселення, зміну договору найму жилого приміщення,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2008 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_8, відділу департаменту громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України у м. Севастополі та просили визнати ОСОБА_8 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1
Вимоги позову мотивовані тим, що у 1993 році відповідач добровільно залишив спірне жиле приміщення і з цього часу в квартирі не проживає. Понад п'ять років проживає разом зі своєю дружиною в будинку АДРЕСА_4. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачі посилаються на положення ч.2 ст.107 ЖК України.
У вересні 2008 року ОСОБА_8 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та просив визнати право на жилу площу, вселити його у квартиру АДРЕСА_1, змінити договір найму жилого приміщення.
Вимоги позову мотивовані тим, що спірна трикімнатна квартира була отримана в грудні 1983 року на їхню сім'ю, у тому числі і на нього. На цей момент у квартирі зареєстровано чотири особи - сторони у справі. Він вимушено не проживає у квартирі з поважних причин, у зв'язку з тим, що між ним та його вітчимом - ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки і останній вигнав ОСОБА_8 з неї. Вселитися у вказану квартиру він не може, оскільки не має ключів від вхідних дверей, у зв'язку із чим позбавлений можливості потрапити до неї та вимушений мешкати у випадкових квартирах, постійного житла він не має.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 24 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідок Комунального підприємства «Жилсервіс-14» від 26 лютого 2008 року (а.с.6) від 27 грудня 2008 року (а.с.139), копії паспорту ОСОБА_8 (а.с.71-73), у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10
Актом Комунального підприємства «Жилсервіс-14» від 21 листопада 2007 року встановлено, що ОСОБА_8 не проживає у АДРЕСА_1 з 1993 року, що підтвердили допитані у ході розгляду справи у суді першої інстанції у якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 мешканці квартир АДРЕСА_5, та не заперечували сторони у справі.
Відповідно до ч.2 ст.107 ЖК України з підстав якої заявлено позов, в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
З урахуванням зазначеної норми, член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого постійного місця проживання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що доводи позивачів за первинним позовом про те, що відповідач ОСОБА_8 вибув зі спірної квартири на постійне проживання до міста Норільськ та надані в підтвердження цього виписки з будинкової книзі ТОВ «Талнахбит» (а.с.140), поквартирної картки (а.с.141) та довідок ТОВ «Талнахбит» про проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 та існування заборгованості перед товариством за проживання в наведеній квартирі (а.с.142, 143), не можуть бути прийняти до уваги, оскільки з досліджених у ході розгляду справи у суді першої інстанції копій трудових книжок ОСОБА_8 (а.с.56-62, 86-90) вбачається, що ОСОБА_8 працевлаштований з липня 1991 року по час звернення до суду у місті Севастополі, з чого слід зробити висновок, що відповідач за первинним позовом ОСОБА_8 не вибував зі спірної квартири на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Разом з тим, факт реєстрації ОСОБА_8 шлюбу та проживання його разом з дружиною у межах міста Севастополя не свідчить про обрання ним іншого постійного місця проживання ніж у спірній квартирі. Право користування житлом не пов'язано з реєстрацією шлюбу та створенням нової сім`ї.
Таким чином, враховуючи обставини справи та норму, на яку, як на підставу для задоволення заявлених вимог посилаються позивачі, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що спірна трикімнатна квартира була отримана в грудні 1983 року на їхню сім'ю, у тому числі і на нього. На цей момент у квартирі зареєстровано чотири особи - сторони у справі. Він вимушено не проживає у квартирі з поважних причин, у зв'язку з тим, що між ним та його вітчимом - ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки і останній вигнав ОСОБА_8 з неї. Вселитися у вказану квартиру він не може, оскільки не має ключів від вхідних дверей, у зв'язку із чим позбавлений можливості потрапити до неї та вимушений мешкати у випадкових квартирах, постійного житла він не має. ОСОБА_8 просить визнати за ним право на житлову площу у спірній квартирі та вселити його у цю квартиру.
Суд першої інстанції дійшов в до вірного висновку про те, що оскільки ОСОБА_8 зареєстрований у спірній квартирі і ця обставина не заперечується відповідачами, права на користування спірною квартирою він не позбавлений.
Що стосується вимог ОСОБА_8 про вселення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8, у порушення статті 60 ЦПК України, не довів чим йому чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою.
Показання допитаних у суді першої інстанції у якості свідків, які показали у суді першої інстанції, що відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_7 перешкоджають ОСОБА_8 у користуванні спірною квартирою, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки наведені свідками обставини відомі їм лише зі слів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 не доведено той факт, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 не дають позивачеві ОСОБА_8 ключів від спірної квартири, оскільки достатніх доказів у підтвердження зазначеної обставини ОСОБА_8 суду не представив.
Що стосується показань, допитаної у суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_13, яка показала, що відповідачі не дають ключів від спірної квартири позивачеві, колегія суддів відноситься критично, оскільки зазначений свідок є дружиною позивача ОСОБА_8 та залежною від останнього.
Відповідно до ст.104 ЖК України, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
У ході розгляду справи, позивачем за зустрічним позовом не доведено той факт, що мешканці спірної квартири, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_10 відмовляють ОСОБА_8 в наданні згоди на укладення окремого договору найму. Крім того, таких вимог до Комунального підприємства «Жилсервіс-14», на балансі якого перебуває спірна квартира, ОСОБА_8 не висуває, що унеможливлює суд покласти обов'язок на третю особу у справі - Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» вчинити певні дії.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що відомості про працевлаштування у м.Севастополі, які внесені у трудову книжку ОСОБА_8 є фіктивними, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо при дослідженні письмових доказів особою, як бере участь у справі буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК України) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів.
Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційної скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.С.Зотов
Судді: Н.Г.Алєєва
О.В.Козуб