13.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 797/170/14 р. Головуючий в першій
Категорія 19 інстанції Гаркуша О.М.
Доповідач в апеляційній
інстанції Зотов В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Зотова В.С.,
суддів - Водяхіної Л.М., Єфімової В.О.,
за участю секретаря: - Малахової Н.В.,
позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача
ПАТ КБ «Приватбанк» - Олійникової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі Севастопольської філії, ОСОБА_6 про визнання додаткових угод по кредитному договору недійсними,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 та просила суд визнати недійсними додаткові угоди до договору про іпотечний кредит №SE00GI0000003638 від 22 серпня 2008 року та 26 листопада 2012 року, укладеними між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_6, стягнути з відповідачів судовий збір. В ході розгляду справи позивач змінила підстави позову.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "Приватбанк" іпотечного кредитного договору №SE00GI0000003638 від 22 лютого 2008 року «ПриватБанк» надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у розмірі 170 000 грн. на придбання житла за адресою АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 лютого 2018 року.
Наприкінці червня 2013 року позивач дізналася про наявність додаткових угод до іпотечного кредитного договору №SE00GI0000003638 від 22 лютого 2008 року, а саме, від 22 серпня 2008, за умовами якої була змінена валюта кредиту, а також від 26 листопада 2012 року, за умовами якої відповідачу ОСОБА_6 була проведена реструктуризація, за умовами якої були списані штрафні санкції та відкоригований графік виконання зобов'язань за договором, які на думку позивача повинні були бути узгоджені з нею, зачіпають майнові інтереси позивача, а також мали призвести до відповідних змін у договорі іпотеки.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2008 року між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про іпотечний кредит № SE00GI0000003638, відповідно до якого Банк надав відповідачу ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 170 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.7).
В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором укладено іпотечний договір та договір поруки (відповідно до п. 2.1.1.).
Відповідно до договору іпотеки від 22.02.2008 р. (а.с.4-5) ОСОБА_6 з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передав, а Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 43,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
22 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов`язалася відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_4 усіх зобов`язань за договором про іпотечний кредит №SE00GI0000003638 від 22.02.2008 р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому (а.с.36).
22 серпня 2008 року Банк та ОСОБА_4 уклали додаткову угоду, відповідно до якої були змінені умови договору, а саме: Банк зобов`язався надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок на строк з 26.08.2008 р. по 22.02.2018 р. включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 36 282,95 доларів США на придбання у власність окремої квартири, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку боргу (а.с.14).
15 листопада 2012 року між Банком та ОСОБА_4 було укладену додаткову угоду, відповідно до якої сума заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання угоди була зменшена на 11179, 19 доларів США (пеня); було визначено, що у разі порушення позичальником зобов`язання з погашення кредиту понад 31 день, позичальник повинен сплати Банку штраф у розмірі 11179, 19 доларів США; пункт 8,1 Договору було визначено у наступній редакції: Банк зобов`язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок на строк з 26.08.2008 року до 23.02.2023 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 57981,18 доларів США на придбання окремої квартири зі сплатою відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку (а.с.15).
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до п.8 Договору про іпотечний кредит від 22.02.2008 р. сторони дійшли згоди щодо можливих змін умов договору. Відповідно до п.9 Договору позичальник у повному обсязі погодився з умовами Договору, своїми права та обов`язками за ним. Договір підписаний особисто ОСОБА_4.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції належним чином перевірив дотримання вимог чинного законодавства України при укладенні спірних додаткових угод та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для визнання останніх недійсними.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що спірні додаткові угоди не було погоджено належним чином з позивачем ОСОБА_4, що суттєво порушує її майнові права (права щодо іпотечного нерухомого спільного майна подружжя).
Відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого: положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
Таким чином, посилання апелянта на положення ст.65 СК України є безпідставним, бо дана норма Закону регулює відносини, які стосуються розпорядженням майном, що є в спільній сумісні власності подружжя, і не стосується права одного з подружжя на укладення цивільно-правових угод, направлених на отримання кредитних коштів для придбання майна.
Крім того, ОСОБА_4, як поручитель, відповідно до п.1.5 Договору поруки, дала згоду на зміну умов Договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з нею(а.с.36).
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення даного питання.
Отже, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору судом з'ясовані всі обставини справи, рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.С. Зотов
Судді: В.О. Єфімова
Л.М. Водяхіна