13.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 797/108/14 р. Головуючий в першій
Категорія 27 інстанції Гаврилова О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Зотов В.С
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Зотова В.С.,
суддів - Водяхіної Л.М., Єфімової В.О.,
за участю секретаря: - Малахової Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_4,
відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника відповідача - ОСОБА_7 - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договорів позики недійсними,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за договорами позики у розмірі 5155700 грн., та три проценти річних у розмірі 148494,50 грн., витрати внаслідок індексу інфляції у розмірі 188179,61 грн., п'ять процентів річних за користування грошовими коштами у розмірі 608850 грн., та судові витрати.
Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів за договорами позики в частині стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики, складеним у формі розписки 10 серпня 2008 року на суму 2029500 грн. та вимоги про стягнення з відповідачів п'яти процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 608850 грн. - залишено без розгляду.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22,26,27,29 та 30 квітня 2010 року між позивачем та відповідачами були укладені договори позики в простій формі, відповідно на суми: 100000 грн. з обов'язковим поверненням боргу у розмірі 110,000 грн., з урахуванням 10 процентів від суми позики за час користування, не пізніше 30 червня 2011 року; 710 000 грн., з обов'язковим поверненням боргу в розмірі 781 000 грн., з урахуванням 10 процентів від суми позики за час користування, не пізніше 30 червня 2011 року;495 000 грн., з обов'язком поверненням боргу в розмірі 544 500 грн., з урахуванням 10 процентів від суми позики за час користування не пізніше 30 червня 2011 року; 487 000 грн., з обов'язковим поверненням боргу в розмірі 535 700 грн., з урахуванням 10 процентів від суми позики за час користування, не пізніше 30 червня 2011 року; 1 05000 грн., з обов'язком поверненням боргу у розмірі 1 155 000 грн., з урахуванням 10 процентів від суми позики за час користування, не пізніше 30 червня 2011 року;Загальна сума боргу на 30 червня 201 року склала 3126 200 грн. Зазначені договором позики оформлені розписками. Позивач вказує, що сума боргу відповідачами не повернута, відповідачі ухиляються від врегулювання спірних відносин, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно суму боргу в розмірі 3126 200 грн., індекс інфляції за час прострочення грошового зобов'язання в розмірі 188 179, 61 грн., три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 148 494, 50 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3219 грн.
ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_10 та ОСОБА_5, та просила суд визнати недійсними: договори позики від 22,26,27,29 та 30 квітня 2010 року на суму 3126 200 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що грошові кошти в дійсності не були одержані (безгрошові договори); договір позики в формі розписки від 10 серпня 2008 року на суму 250 000 доларів США, укладений без згоди дружини. ОСОБА_7 вказує, що надані позивачем ОСОБА_10 ксерокопії договорів позики від 22, 26,27, 29, та 30 квітня 2010 року відповідачем ОСОБА_7 не підписувалися, будь - яких грошових коштів від ОСОБА_10 вона не отримувала, згоди на укладення цих договорів чоловіку ОСОБА_5 вона також не надавала. Оригінали цих розписок суду позивачем надані не були. Правовою підставою визнання вищезазначених договорів недійсними відповідачем вказана стаття 1051 ЦК України. Договір позики, оформлений розпискою від 10 серпня 2008 року на суму 250 000 доларів США, укладений між позивачем ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_5. було укладено внаслідок зловмисної домовленості зазначених осіб з метою позбавлення ОСОБА_7 нажитого в шлюбі майна. Письмової згоди на укладення цього договору ОСОБА_7 своєму чоловіку ОСОБА_5 також не надавала, оскільки надана в матеріали справи довіреність від 15 вересня 2009 року не замінює надання письмової згоди, передбаченої ч.3 статті 65 СК України.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 вересня 2013 року позов ОСОБА_10 задоволений частково. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
Додатковим рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2013 року стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 573 грн. 50 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги зустрічного позову у повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовити, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_10 виходив з того, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов`язання з повернення боргу за розписками.
З данними висновками частково не може погодитися колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був укладений договір позики, оформлений розпискою. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_10 100 000,00 грн. та зобов`язалися повернути грошові кошти в розмірі 110 000,00 грн. з урахуванням 10 відсотків від суми позики, в строк до 30.06.2011 р..
26.04.2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був укладений договір позики, оформлений розпискою. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_10 710 000,00 грн. та зобов`язалися повернути грошові кошти в розмірі 781 000,00 грн. з урахуванням 10 відсотків від суми позики, в строк до 30.06.2011 р..
27.04.2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був укладений договір позики, оформлений розпискою. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_10 495 000,00 грн. та зобов`язалися повернути грошові кошти в розмірі 544 500,00 грн. з урахуванням 10 відсотків від суми позики, в строк до 30.06.2011 р..
29.04.2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був укладений договір позики, оформлений розпискою. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_10 487 000,00 грн. та зобов`язалися повернути грошові кошти в розмірі 535 700,00 грн. з урахуванням 10 відсотків від суми позики, в строк до 30.06.2011 р..
30.04.2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був укладений договір позики, оформлений розпискою. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_10 1 050 000,00 грн. та зобов`язалися повернути грошові кошти в розмірі 1 155 000,00 грн. з урахуванням 10 відсотків від суми позики, в строк до 30.06.2011 р..
Під час укладення спірних договорів позики відповідачі знаходилися у зареєстрованому шлюбі.
Судом встановлено, що позивачем виконані взяті на себе зобов`язання у повному обсязі.
Відповідачі у встановлений термін зобов`язання за розписками не виконали. Загальна сума заборгованості за розписками з урахуванням вказаних у них відсотків складає 3 126 200,00 грн.
Відповідачем ОСОБА_5 у повному обсязі визнані позовні вимоги ОСОБА_10, що підтверджується його запереченнями на зустрічну позову заяву ОСОБА_7.(Т.2 а.с.5-9).
Відповідачка ОСОБА_7 заперечує проти виконання зобов`язань за спірними розписками, вказує, що вона їх не підписувала, письмової згоди, передбаченої вимогами ч.3 ст.65 СК України на укладення договорів позики, не надавала.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку
України.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в
порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином проаналізував норми чинного цивільного законодавства, та прийшов до вірного висновку про наявність боргових зобов`язань перед позивачем та необхідність стягнення суми заборгованості за розписками, з урахуванням процентів. Судом також обгрунтовано відмовлено у стягненні інфляційних втрат у зв`язку з тими обставинами, що у зазначений період часу мала місце не інфляція а дефляція.
Однак, колегія суддів не може погодитисяз висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7
Так, судом першої інстанції не було враховано ті обставини, що відповідачка ОСОБА_7 не визнає боргові зобов`язання за розписками та вказує, що вона не підписувала розписки та не давала згоди ОСОБА_5 на укладення цих договорів.
З матеріалів справі вбачається, що за клопотанням ОСОБА_7, ухвалою суду першої інстанції від 20 червня 2013 року (Т.2 а.с.91) по даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлене питання : «Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_7 у розписках від 22.04.2010 р., 26.04.2010 р., 27.04.2010 р., 29.04.2010 р., 30.04.2010 р., самою ОСОБА_7 чи іншою особою?»
Експертною установою було відмовлено у проведенні експертизи у зв`язку з тим, що на даний час проведення почеркознавчої експертизи по копіям документів неможливе (т.2 а.с.93).
З акту від 23 серпня 2012 року, наявного у матеріалах справи, вбачається, що у зв`язку з затвердженням судом мирової угоди від 16 серпня 2012 року, оригінали спірних розписок було знищено. Акт підписаний особисто ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.174-175).
Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 24 грудня 2012 року було скасовано ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 16 грудня 2012 року про затвердження мирової угоди між сторонами (т.2, а.с.131-134).
На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів за договором позики солідарно з відповідачів порушив вимоги ст.1047 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем були надані до суду не завірені копії боргових розписок. Крім того, у справі відсутні жодні відомості про те, що суд до ухвалення мирової угоди між сторонами, оглядав оригінали цих розписок, а наданий сторонами акт про знищення розписок не може підтвердити данні обставини.
Також відсутні належні докази, що підтверджують ті обставини, що ОСОБА_7 було відомо про наявність боргових зобов`язань за розписками.
Відповідно до ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 у повному обсязі визнає наявність невиконаних боргових зобов`язань перед позивачем, що підтверджується його запереченнями на зустрічну позовну заяву ОСОБА_7.(т.2 а.с.5-9), то сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача саме з ОСОБА_5.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у частині стягнення суми боргу з ОСОБА_7 підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені судом першої і апеляційної інстанції обставини, визнання ОСОБА_5 зобов`язань за розписками, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів позики .
Доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду не спростовують.
Крім того, підлягає скасування рішення суду у частині стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3219 грн., на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп. (за подачу апеляційної скарги.)
Керуючись ст. 88, 303,304,307, п.1 ч.1 ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 05 вересня 2013 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення солідарно суми боргу з ОСОБА_9 та стягнення судових витрат - скасувати.
У цій частині постановити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_9 суми боргу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 судовий збір у розмірі 3219 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.С. Зотов
Судді: Л.М. Водяхіна
В.О. Єфімова