ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 р. Справа №2а-15918/10/10/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Колганов Р.В., довіреність від 23.08.2013 року,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Войковець»

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Войковець» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення №0004302303 від 01.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1196997,25 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що встановлене відповідачем в акті перевірки №004962 порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: відсутність реєстраторів розрахункових операцій, не є порушенням з урахуванням положень п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якими передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій. Так позивач зазначає, що на підприємстві оплата послуг власного виробництва проводиться споживачами через касу підприємства із здійсненням оформлення прибуткових касових ордерів та виданням квитанції про сплату підписаних і завірених печаткою, у зв'язку із чим застосування штрафних санкцій до Комунального підприємства «Войковець» є безпідставним, а рішення №0004302303 від 01.12.2010 року підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні адміністративного позову.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомленій належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд, враховуючі думку представника позивача щодо розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі є заперечення відповідача проти позову, керуючись ч.4 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками ДПА в АР Крим, 12.11.2010 року була здійснена перевірка комунального підприємства «Войковець» за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, на підставі направлень на перевірку №789/23-3 та №790/23-3 від 10.11.2010 року (а.с.35-36), за результатами якої було складено акт від 12.11.2010 року №004962 (а.с.33-34).

Як вбачається з акту перевірки, КП «Войковець» здійснювало прийом платежів від населення, через касу підприємства, за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) на загальну суму 32606,59 гривень та використання електроенергії на загальну суму 206795,88 гривень без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим прийнято рішення від 01.12.2010 року №0004302303, яким застосовано до КП «Войковець» штрафні (фінансові) санкції в сумі 1196997,25 гривень.

Позивач вважає, що під час проведення перевірки відповідачем фінансові санкції в сумі 1196997,25 гривень застосовані необґрунтовано.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем вказаного спірного рішення, судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 8 Наказу Державної податкової адміністрації України від 12.11.2008 року №534 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів ліцензій» визначені рекомендації щодо оформлення акту перевірки.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки був зареєстрований у журналі реєстрації матеріалів перевірки з привласненням номеру №000014/01/06/23/36286510. Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято на підставі акту перевірки за реєстраційним номером №000014/01/06/23/36286510 від 22.11.2010 року на бланку, що має номер 004962.

Пунктом 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» (був чинний на час виникнення спірних відносин) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так статтями 15 та 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Суд зазначає, що статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і у зв'язку з цим, ці норми не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.

Таким чином, суд не погоджується з посиланнями позивача на вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в частині умов допуску посадових органів державно податкової служби, оскільки, статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та дані норми не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Підставою для висновків контролюючого органу про порушення законодавства розрахункових операцій є те, що КП «Войковець» здійснювало прийом платежів від населення, через касу підприємства, за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) на загальну суму 32606,59 гривень та використання електроенергії на загальну суму 206795,88 гривень без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Суд також зауважує, що згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Так, позивач стверджує, що послуги з вивезення твердих побутових відходів та використання електроенергії є послугами власного виробництва, а тому оплата за них проводиться споживачами через касу підприємства із здійсненням оформлення прибуткових касових ордерів та виданням квитанції про сплату підписаних і завірених печаткою.

Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки пунктом 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єктів господарювання звільнено від такого обов'язку при реалізації власних послуг, тобто при умові збігу продавця послуг та їх позивача в одній особі. Разом із тим, обов'язок застосування РРО при наданні послуг передбачений пунктом 1 статті 3 даного Закону.

Тобто спосіб проведення розрахунків за послуги з вивезення твердих побутових відходів та використання електроенергії залежить від того, продаж яких саме послуг здійснюється: створених підприємством самостійно чи створених іншими суб'єктами господарювання чи виробниками та реалізованих у межах посередницької діяльності.

Крім того, абзацом 3 статті 1 Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що виробництво (виготовлення) це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Таким чином, суд зазначає, що до продукції власного виробництва може бути віднесена продукція, яка виробляється та реалізується самим суб'єктом підприємницької діяльності в єдиному технологічному процесі з використанням власної робочої сили.

Позивачем, на підтвердження своїх доводів про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, позивачем надані договори оренди транспортних засобів, а саме: договір оренди транспортного засобу від 26.12.2009 року, договір оренди автомобілю №10 від 01.11.2010 року, договір оренди транспортного засобу №9/а-09 від 01.12.2009 року, договір оренди транспортного засобу №11/а-09 від 29.12.2009 року, договір про надання транспортних послуг №8 від 01.02.2010 року, договір оренди транспортного засобу від 15.10.2010 року. Крім того, позивачем надані витяг з касової книги та журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Проте, як з'ясовано судом за наслідками дослідження обставин справи, надані позивачем докази свідчать саме про фактичне здійснення посередницької діяльності, а не власно сформованих послуг.

Крім того, надані позивачем рішення Керченської міської ради від 22.01.2010 року №71 "Про визначення КП "Войковець" виконавцем послуг з вивозу твердих побутових відходів", від 26.06.2010 року №276 "Про затвердження тарифу на послуги з вивозу твердих побутових відходів КП "Войковець" та висновок Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим від 03.03.2010 року №80 "Щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги" лише підтверджують той факт, що позивач визначений саме виконавцем послуг, а не здійснює свою діяльність у якості ініціатора чи організатора з надання цих послуг, та разом з тим дані рішення з урахуванням фактичної організації позивачем надання послуг з вивезення твердих побутових відходів не можуть свідчить про те, що дана послуга є послугою власного виробництва. Вивезення твердих побутових відходів та послуги з використання електроенергії не сформовані власно позивачем.

Наведене виключає можливість звільнення Комунальне підприємство «Войковець» від застосування РРО під час реалізації цих послуг.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Суд зазначає, що для правильного розгляду справи необхідно з'ясувати питання, чи є послуги з вивезення твердих побутових відходів та використання електроенергії, послугами власного виробництва позивача та чи є, у зв'язку із тим підстави для застосування приписів п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд зазначає, що ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.06.2011 року та від 05.07.2012 року по справі було двічі призначено судову економічну експертизу, проте внаслідок ухилення позивача від оплати її проведення та не надання експерту необхідних для її проведення додаткових документів, матеріали справи були повернуті експертом до суду без проведення економічної експертизи.

Зокрема, експертною установою витребовувались від позивача наступні документи: господарські договори з покупцями послуг з вивозу твердих побутових відходів та електроенергії; первинні документи, що підтверджують надання послуг з вивозу твердих побутових відходів та поставку електроенергії за період січень - жовтень 2010 року (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, накази керівника та ін); первинні документи, що підтверджують оплату в готівковій формі за надані послуги, документи, які підтверджують право власності на автомобілі, які використовувались для перевезення твердих побутових відходів за період січень - жовтень 2010 року; документи, які підтверджують виробництво електроенергії КП «Войковець» у 2010 року; журнали-ордери за рахунком бухгалтерського обліку №30 за 2010 року; касова книга за 2010 рік; журнал реєстрації прибуткових касових документів за 2010 рік; інші документи, які, на думку позивача, повинні бути досліджені в рамках судової експертизи.

Зазначені документи експертним установам та під час розгляду справи до суду для приєднання до матеріалів або їх дослідження під час розгляду справи не надавались.

Таким чином, на час розгляду справи позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердженні того, що послуги з вивезення твердих побутових відходів та використання електроенергії є послугами власного виробництва, а наявні у матеріалах справи документи свідчать про фактичне здійснення посередницької діяльності, оскільки позивач не має власних виробничих потужностей та в його діяльності відсутній єдиний технологічний процес виробництва, а тому до неї не можуть бути застосовані приписи п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про неможливість спростування висновків відповідача щодо порушення позивачем норм законодавства у періоді, що перевірявся, оскільки зазначені позивачем обставини щодо власного виробництва не підтверджені відповідними первинними документами, а тому суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність порушень з боку відповідача при проведенні перевірки та винесенні рішення.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення правомірності спірного рішення, покладено на відповідача, яким доведена правомірність та обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій. Докази, викладені відповідачем у акті перевірки та письмових запереченнях спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Під час розгляду справи суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного представленого суду доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, не встановив підстав для визнання протиправним та скасування рішення №0004302303 від 01.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1196997,25 гривень.

З вищевказаного вбачається, що рішення №0004302303 від 01.12.2010 року відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.12.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.12.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.